Григорій Немиря продав Тимошенко за 50 срібняків

Чи не здається поважному панству що все те що відбувається сьогодні в українському «політичному просторі» нагадує одеський Привоз? На першій погляд – дивне порівняння, далеке від благородних категорій на кшталт «демократична розбудова» або «політичний плюралізм». Проте, придивившись уважніше, прискіпливий спостерігач побачить і довгі ряди партійних прилавків із купами ідеологічного мотлоху, і доморощених «демократів-підприємців» за ними, і людську юрбу, що хаотично мечеться від однієї вітрини до іншої. Прислухавшись, почуємо і гомін партійних зазивал, які на різні голоси «впарюють» потенційному покупцеві свій лежалий товар, намагаючись заробити власну іміджеву копійчину в «базарний день»… Словом, звичайні торги вітчизняного «демократичного Привозу». До колориту українського демократичного ринку не аби яку цікавість виказують іноземні купці. Останнім часом їх сильно побільшало між торгівельних рядів. Побачити співвітчизника – більша дивина, ніж почути гомін польської або американської мови. Проте, це взагалі не засмучує місцевих політичних підприємців. Скоріш навпаки – в євродоларах українська демократія значно рентабельніша, ніж в українській валюті! То навіщо ж тоді розпилюватись на примхливий вітчизняний електорат? Підходимо до прилавку, де зазвичай торгує «Батьківська» діаспора. Щоправда, а ні звичних білих «серветочок» із червоним серденьком, а ні намету за торгівельним місцем вже не побачимо. Застаємо лише декількох партійців, що нашвидкуруч кидають до партійних баулів нереалізований товар. Командує «згортанням» роздратований депутат Немиря. Мов, якісь-то млявий місцевий демократичний ринок – не ведеться український електорат на «Батьківський» товар. Треба їхати до польських промоутерів! Торопить Немиря своє «земляцтво»: 9 січня у Варшаві планується проведення міжнародної конференції де підбиватимуться «Підсумки розбудови демократичних принципів у пострадянських країнах – 2013». Немиря вже і промову підготував: гнівну, критичну. Мовляв, погано в Україні з демократією, занизькій рівень дотримання прав та свобод людини! Дуже розпалився депутат – не відразу до аргументів товаришів дослухався. Колеги-делегати народного обранця – директор Інституту Євроатлантичного співробітництва О.Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Є. Бистрицький та директор Європейської програми МФВ Д.Шульга – виявились біль розсудливими та по-українськи кмітливими. Доки тривали збори, делегати відчайдушно намагались призвати Немирю до стриманості: мов, у яке незручне становище ми з Вами потрапимо перед європейськими колегами? Уся ці Ваша жорстка критика свідчитиме лише про нашу неефективну роботу! Керманичі Інституту відкритого суспільства і образитись можуть! Де ж ми тоді візьмемо гроші на «розвиток демократичного бізнесу», га? Проте, переконливими виявились не красномовні промови «колег-демократів»: достойну компенсацію за попрання власного «незламного демократичного духу» Немиря побачив … у скромній винагороді у 50 тисяч американських срібняків. Що ж, бізнес є бізнес!Надійка Фрідман, “Європейський репортер” (eu-reporter.org)