ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

СВАВІЛЛЯ НА ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНЩИНІ, або ПРО НЕПЛАНОВУ ПЕРЕВІРКУ НАМЕТОВИХ тАБОРІВ

    04 июля 2024 четверг
    Аватар пользователя reperrpr
    СВАВІЛЛЯ НА ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНЩИНІ, або ПРО НЕПЛАНОВУ ПЕРЕВІРКУ НАМЕТОВИХ тАБОРІВ Такого «чуда» ще не було! Ніколи ще помічники прокурора району не бродили по лісі у пошуках літніх наметових таборів, перевіряючи, чи все там гаразд. Мабуть, це не входить у коло їхніх обов’язків. А от у Великоберезнянському районі все інакше. Так, 13 липня - мабуть, у цей день таки біс попутав - помічник прокурора Великоберезнянської районної прокуратури Варгулич Василь Михайлович нагодився з перевіркою у наметовий екологічний табір «ШКОЛА У ПРИРОДІ», який з 1 по 14 липня проводило РМЕО «ЕКОСФЕРА» на території Костринського лісництва. Прийшов у момент, коли вихователі з дітьми були на екскурсії і в таборі залишався лише кухар - волонтер, який допомагав з приготуванням їжі. Керівництва та організаторів табору на території не було. Прийшов без належних паперів (якщо його візит був пов’язаний з якоюсь скаргою, то такого документа він нікому не показав і про нього не згадав), без попередження (якщо це була планова перевірка, то про його візит керівництво табору повинно було знати заздалегідь), у приватному порядку, як в гості на пироги. Освоївшись на місцевості, перейшов до активних дій - почав перевіряти: законність дії табору, дозволи від СЕС та землекористувача, сертифікати на продукти, навіть, диплом спеціаліста у таборового кухаря вимагав. Зрозумівши, що табір діє законно, має паспорт, дозволи від Великоберезнянської СЕС та держлісгоспу, на всі продукти є відповідні сертифікати, пан Варгулич помітно підупав у настрої. Але оптимізму не втрачав і ще з більшою заповзятістю взявся за волонтера, який на таборі куховарив. «Чи є у тебе диплом кухаря?», «Яке відношення твоя професія має до приготування їжі?», «Ти розумієш, що я тебе можу посадити в тюрму?» - наступав на молоду людину пан помічник прокурора. Тюрма тюрмою, але всім відомо, що у наметових таборах не працюють професійні кухарі та й не повинні вони там працювати. Приготуванням їжі займаються, переважно, волонтери або ж самі учасники табору. Все, що їм потрібно мати - це довідку від лікаря, яка засвідчує стан здоров’я, а у таборового кухаря, навіть, санітарна книжка була. Але пан помічник прокурора не міг піти ні з чим. На відмову волонтера писати пояснювальну записку (не зрозуміло про що) пан Варгулич перейшов до погроз: «Зараз я заберу тебе в прокуратуру, а там ти напишеш те, що я тобі скажу», - мовив він. Цікаво, що мав на увазі пан помічник прокурора - фізичний ти психологічний тиск на людину, чи все одразу, аби лише повірив, що в тюрму посадить?.. Годинний терор однієї людини на території опустілого табору скінчився нічим. Помічник прокурора Варгулич В.М., зрозумівши, що тут не «поживишся», пішов, як і прийшов - без документів, приписів чи ще чогось, щоб засвідчило його візит. Почуваючись явно ошуканим, наостанок промимрив щось на кшталт: «Хай керівництво табору завтра прийде до нас в прокуратуру». Але це вже звучало якось без ентузіазму, бо й так було зрозуміло, що ніхто нікуди не піде. Все скінчилось, ніби й «нічого», але осад залишився. Волонтер-кухар до вечора не міг отямитись від такого нахабства і приниження. Скоріш за все він більше ніколи й ніде не буде волонтерити - виявляється, це небезпечно. Цю історію варто б було забути, але не забувається. Адже подібна поведінка працівників правоохоронних органів дуже ускладнює роботу громадських організацій та людей, які працюють безкоштовно, на волонтерських засадах. А отже, унеможливлює становлення і розвиток волонтерського руху в Закарпатті. І це мова йде про організацію, яка має добру репутацію та досвід десятилітньої роботи, до якої має довіру влада (літні наметові екологічні табори «ШКОЛА У ПРИРОДІ» регіонального молодіжного екологічного об’єднання «ЕКОСФЕРА» вже сім років поспіль співфінансуються управлінням молоді і спорту Закарпатської ОДА). Що тоді казати про молоді, мало кому відомі організації? Чи не є ця історія лакмусом до загального стану нашого суспільства, де кожен керується далеко не благородними мотивами і не законом. Віктор Станкевич, РМЕО «ЕКОСФЕРА»