Відставка прем'єр-міністрів в ЄС, які наслідки для України? І чим небезпечний "замороженим конфлікт"
Судячи із заяв українських політичних діячів, Офіс президента стривожений відставками прем'єр-Міністрів європейських країн. Український дипломат Інна Совсун відзначала, що її країна в даний час дивиться на західних політиків тільки з однієї точки зору: рівня підтримки України. Але це Європа і там повноцінні демократичні держави, де ніхто не тримається за крісло, як в українському уряді. У кожного відходу з високого поста існують певні передісторії, руйнуються коаліції, виникають урядові кризи. У такому випадку це-абсолютно нормальний крок, який суттєво не змінює ситуацію в країнах, особливо зі виваженою політикою.
Тому прямої залежності в даних відставках від подій в Україні немає, але є непряма. Бойові дії на українській території несуть дійсно серйозні наслідки іншим державам – енергетична криза, зростаюча інфляція, викликана економічною війною і створення продовольчої кризи, викликає певну паніку. Це тягне за собою нервозність і невпевненість в суспільстві, і, відповідно, падіння віри в політичні сили або коаліції, що знаходяться при владі.
У Великобританії невдоволення прем'єр-міністром Борисом Джонсоном було досить невеликим, проте воно не обмежилося лише його залученістю в гучні історії. Його звинувачували в недостатній увазі до внутрішніх проблем країни. Зосередившись на зовнішній політиці була упущена проблема падіння рівня життя громадян. Внутрішні еліти вирішили, що скандали, які намагалися розкручувати саме через незадоволеність населення, будуть шкодити іміджу партії. Серйозний фактор для українців у випадку з Британією грала особистість Джонсона. А перемога потенційного наступника, Раші Сунака, стане фактором, який вже не матиме ваги – активність може впасти, але глобально нічого не змінить. Прес-секретар Білого дому Карін Жан-П'єр запевняє, що відставка Джонсона не вплине на продовження роботи НАТО з підтримки України. Тому навіть якщо відбудуться певні зміни, для України вони не будуть значні.
Заява про відставку глави Кабінету Міністрів Естонії Каї Каллас це в більшій частині коаліційна проблема, тобто вона може вирішитися через вибори. І це нормально – коли падає довіра до влади, її переобирають. Отже, позиція щодо України швидше за все залишиться колишньою, змінитися може хіба що особливість риторики нових міністрів і прем'єра, але кардинальних змін не буде в принципі.
Найгірше для України – це нейтральні європейські уряди, які хочуть вмивати руки і самоусунутися. Найскладніша ситуація з цим в Італії. Відставка італійського прем'єр-міністра Маріо Драгі могла б бути серйозною проблемою, при організації виборів. Так як особистісний фактор Драгі, як і Джонсона, грає головну роль.
Італія ніколи не була особливо прихильною до України і завжди тягнулася до Росії, але Драгі – дуже технологічний політик, який прораховує все на роки вперед. Він дуже добре усвідомлює, як загрозу від Росії, так і значення подій війни в Україні. Тому Драгі став певною аномалією для Італії. Якщо там не вдасться подолати урядову кризу, то будь-яка нова влада може стати для українців проблемою.
Сама коаліція руйнується в результаті провокаційних дій партійної структури "П'ять зірок". Не так давно вона зайняла проросійську позицію – її навіть покинув засновник на знак протесту – і почала руйнувати опозицію зсередини, відмовляючись голосувати за урядові рішення. І коли Драгі побачив, що не може контролювати коаліцію, він звернувся до президента Італії з проханням про відставку. Але для України відхід Драгі і створення будь-якої коаліції зумовить вихід Італії з групи країн, що підтримують Україну.
Імовірність того, що в інших країнах відбудуться різкі зміни, не дуже висока. Хоча стійкості базові держави теж не мають – в Німеччині, наприклад, є коаліція, у якої канцлер Олаф Шольц не має високого авторитету, але там є потенціал для її збереження. Тому ситуація в Німеччині не надто стійка, але і не є критичною. Складнощі будуть, але ймовірність того, що Німеччина, Франція і ряд інших держав спокійно переживуть осінь з поточними урядами досить висока.
У цей час Захід як і раніше вважає, що Росія, незважаючи на попередні невдачі, як і раніше не залишила планів захопити Київ і підпорядкувати собі більшу частину України. Дану програму-максимум ніхто не скасовує. Росія може скористатися своїми успіхами в Донбасі, щоб відправити війська для дій на інших напрямках.
Припустимо, чисельна перевага російських військ і готовність командування і далі з легкістю витрачати життя своїх солдатів починають приносити результат, а українські сили продовжують нести втрати. Як зізнався сам президент України Володимир Зеленський, на війні щодня гине до 100 українських бійців, а близько 500 отримують поранення. Думки в суспільстві можуть розділитися: хтось із українців захоче продовжувати війну, а хтось стане вимагати укладення миру і повернення до звичайного життя.
У будь-якому випадку, чим довше триває конфлікт, тим гірше для України, адже західні країни не зможуть допомагати озброєнням і грошима безперервно. А українському керівництву велика фінансова допомога потрібна постійно. Тому, найімовірніше, Захід натисне на Зеленського, щоб схилити його до компромісу, а також почне вести переговори про скасування частини санкцій і відновлення поставок російських енергоресурсів.
Так до чого ж продовжувати війну, чи не час покінчити з глобальними економічними проблемами? Домагатися перемир'я в даний час найрозумніше. Однак проти цього виступають США, Великобританія і більшість країн Східної Європи, політики яких впевнені, що плани Росії повинні провалитися в інтересах як самої України, так і решти Європи, а так само і міжнародного порядку.