З душею і для душі!..

«Все найкраще – дітям»! Саме такий заклик взяло на озброєння у своїй роботі керівництво дошкільного виховного закладу №31 м. Ужгород, що на вулиці Докучаєва, 8. Із 1994 року його очолює завідуюча Віра Гасинець – педагог від Бога, умілий адміністратор та й просто хороша, чуйна і мудра людина, з якою і легко працюється, і легко вирішуються всі проблеми, що виникають. Знаючи про це, запрошую Віру Юріївну до розмови.

— Почнімо, мабуть, з Вашої біографії...



— Народилася я на Перечинщині у мальовничому гірському селі Новоселиця в сім’ї службовців. Після здобуття середньої освіти вступила до УжНУ, який закінчила у 1962 році, отримавши фах українського філолога. Направлення дістала у свій район, у село Вільшанки, де навчала дітей української мови та літератури.



— А як вийшло, що Ви перебралися в Ужгород?



— Мого чоловіка перевели на службу в обласний центр. Мусила і я за ним їхати, бо куди голка, туди й нитка. Оскільки роботи в школі знайти не могла, то влаштувалася вихователем у дитячому садочку №12, згодом — №14. А з 1994 року і до сьогодні завідую садочком №31.



— Які зміни сталися за ці роки у ввіреному Вам закладі?



— До мого приходу його відвідувало всього 28 діток. Ми зробили ремонт і відкрили 4 групи, у тому числі й ясельну. З часом вони наповнилися дітьми. Тепер у нас вже 150 хлопчиків та дівчаток. Крім дошкільнят, є й учні ЗОШ № 20: 2—4 класи. Батьки раді, бо не потрібно возити малечу в центр. Тішаться й з того, що їхніх діток навчають прекрасні, віддані своїй справі вчителі: відмінник освіти Марія Столярук, а також Надія Стегнач та Людмила Траль. Завдяки їм учні отримують міцні знання.

Щодо садочка, то мушу похвалитися своїми вихователями, які всі, без винятку, мають вищу освіту. Лише добрі слова можу сказати на адресу Марії Куртанич, Марії Петриченко, Марії Грубер, Ірини Петрицюк, Наталії Ігнатолі та Надії Михалко. Гарно працюють і вихователі групи продовженого дня – Наталія Трифонова і Тетяна Шетеля.



— У Вашому садочку дуже затишно, охайно і тепло...



— Ми недавно зробили ремонт від харчоблоку до приміщень груп. Кошти на нього виділив наш давній добрий друг, директор Ужгородського коньячного заводу Володимир Гісем. Користуючись нагодою, хочу щиро подякувати йому за порозуміння та увагу до проблем нашого закладу. Адже з ремонтними роботами Володимир Васильович допомагає нам вже втретє.



— Чи є ще невирішені проблеми?



— У нас раптово став протікати дах. Ми звернулися у міськвиконком. Ремонтні роботи заплановані на весну за гроші з міського бюджету. Хочу додати, що й з харчуванням у нас стало набагато краще. З 1 лютого на кожну дитину йде 5 гривень (до цього було 3.20), половину з яких платять батьки, а половину – місто. Є можливість урізноманітнити меню. Та й учні у нас безплатно обідають. По 2.25 на кожного виділяє міський бюджет. Продукти завозять нам якісні і вчасно. За це хочу подякувати Володимиру Селехману та Василю Роботишину.



— Віро Юріївно, що плануєте на майбутнє?



— Хочемо відкрити два перші класи шестирічок. Адже ми обслуговуємо густонаселений район „ «Червениця», де діток досить багато. Батьки цьому дуже раді, бо знають, що тут їхнім донечкам та синочкам дадуть міцні знання, доглянуть і нагодують смачно. Чимало батьків уже й заяви приносили. Щодо іншого – то рік лише розпочався. То ж плануватимемо ще щось у міру можливості та наявності коштів, сподіваючись, що все вдасться.



— Бажаю, аби про Ваш заклад надходили тільки добрі звістки. Думаю, що з таким колективом, як у ДВЗ № 31, це буде не надто складно. То ж успіхів!



Інтерв’ю вела Надія МАЇК.