ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Закарпатські мами відмовляються робити обов’язкові профілактичні щеплення своїм малюкам

    01 июля 2024 понедельник
    30 переглядів

    Щорічно у світі від інфекційних хвороб гинуть близько 12 мільйонів дітей. Майже 4 мільйони з них помирають від хвороб, які можна попередити за допомогою вакцинації. Масові щеплення стали потужним бар’єром на шляху смертельно небезпечних інфекцій, які століттями нищили людство. Але останнім часом в пресі почали з’являтися статті, в яких окремі ескулапи чи взагалі далекі від медицини люди, починають дискутувати на предмет „великих” ризиків і безпідставності масових щеплень від тих чи інших хвороб. І як наслідок – почастішали випадки відмов батьків проводити профілактичні обов’язкові щеплення для їх малюків.
    Закарпатська область в цьому не є виключенням. Найбільше таких „відмовників”– в обласному центрі м.Ужгород.

    Як повідомила в.о. завідуючої епідеміологічним відділом обласної СЕС Вікторія Лис-Хамаза, тільки цього року зареєстровано 135 таких випадків. Про небезпеку, на яку наражають малечу батьки та про негативні наслідки, які можуть мати місце в майбутньому наша розмова з Вікторією Вікторівною:

    – Щорічно в області реєструється близько 100 відмов від щеплення. Проте, останнім часом спостерігається негативна динаміка, а сумне лідерство утримує Ужгород. Якщо два роки тому в обласному центрі фіксувалось близько 20 відмов, то вже через рік – 40, а станом на кінець 2005 р. – 78. На сьогодні ця цифра сягнула 135!



    – Яка вакцина найбільше викликає у батьків недовіру?



    – На даному етапі – чомусь вакцина від гепатиту В. На сьогодні з пологового будинку надійшло 78 відмов від щеплень проти інфекції.



    – Чим аргументують батьки своє рішення?



    – Всі ці судження базуються суто на чутках. Деякі батьки стверджують, що їм ніби-то лікарі говорили про небажані наслідки, дехто – щось читав в Інтернеті, а більшість взагалі не хоче спілкуватись на цю тему і пояснювати чому вони прийняли таке рішення. Як правило, всі ці розмови точаться на побутовому рівні „хтось десь чув”. Проте намагання медиків пояснити батькам небезпеку цього кроку, натикається на аргумент – це моя дитина, я за неї відповідаю.



    – Чим така відмова може в майбутньому відбитися на дитині?



    – Відмовляючись від щеплень батьки повинні знати, що прирікають дитину на постійний ризик. Адже якщо мова йде про щеплення від грипу, то це особиста справа кожного вибирати – хворіти чи ні, щепитися чи ні. При цьому потрібно пам’ятати, що цей вірус може викликати ускладнення як у дітей, так і у людей похилого віку.

    Однак зовсім інша ситуація складається, коли мова йде про щеплення проти поліоміеліту, гепатиту, дифтерії, туберкульозу та інших небезпечних захворювань, зараження якими практично із 100% вірогідністю призводить до інвалідізації і навіть до смерті. Наведу тільки один приклад – з 2005 року в області почали реєструються випадки захворювання на дифтерію. Минулого року було 4 випадки, а цьогоріч – вже дев’ять, один з яких – летальний.

    І як мати, і як лікар не можу погодитись та зрозуміти тих батьків, які так легковажно розпоряджаються здоров’ям та життям своїх дітей. Разом з тим нагадаю, що при вакцинації проти цих інфекцій, вірогідність захворіти ними, навіть при контакті з джерелом інфекції, знижується практично до нуля. А у разі інфікування хвороба протікає значно легше і без побічних ускладнень.



    – Але разом з тим доводиться чути, що через щеплення у дитини, наприклад, піднялась температура чи виникли якісь висипання на шкірі. Чи не є це тим чинником і головним відлякуючим фактором?



    – Так, на окремі види щеплень можливі реакції – наприклад, незначне підняття температури, тимчасова втрата апетиту чи сонливість дитини. Але наголошую – цей відсоток реакцій коливається в межах від 1 до 12 %. І про це обов’язково повинні попереджати батьків педіатри та дільничні терапевти.

    Конкретне щеплення має конкретний набір реакцій. Лякатися цього не треба – це нормальна здорова реакція організму яка свідчить про вироблення імунітету. А щодо ускладнень внаслідок щеплень, то таких протягом останніх чотирьох років в Закарпатській області не спостерігалось.



    – Які існують протипокази для проведення щеплень?



    – Іх не так вже й багато це – захворювання в гострій формі чи загострення хронічної хвороби, наявність новоутворень, імунодефіцитні стани, сильна реакція на попереднє введення аналогічної вакцини (температура тіла понад 40 град С). МЕДИЧНИЙ ЛІКБЕЗ.

    Імунна система – вартовий нашого організму, який захищає його від чужеродного біологічного матеріалу. Визначаючи чужеродні речовини, вона нейтралізує їх і „запам’ятовує” свою відповідь, щоб відновити її пізніше при зіткненні з аналогічним "чужаком". Якщо б не було імунної системи, то всі б ми стали легкою здобиччю для бактерій, вирусів, грибків, гельмінтів. Найменший вітерець викликав би в нас серьозне інфекційне захворювання, яке загрожує смертю.

    Саме так і трапляється у людей з імунодефіцитом, імунна система яких функціонує недостатньо ефективно. Неважливо, чи народились вони з імунодефіцитом чи вже надбали його (наприклад, внаслідок зараження ВІЧ), – результат один й той самий.

    Імунітет може бути активним і пасивним. В першому випадку людині необхідно самій перехворіти тим чи іншим захворюванням або вакцинуватися (зробити щеплення). Дія вакцин базується на введенні в організм як окремих частин збудників інфекційних захворювань, так і цілих вбитих чи послаблених живих хвороботворних агентів, або вакцин, отриманих методом генної інженерії. При цьому організм сам виробляє відповідні антитела, які дозволяють йому швидко впоратись з інфекцією.

    Активний імунітет зберігається роками (проти грипа: 1–2 роки), десятиліттями (кір), а іноді і протягом всього життя. Пассивний іммунітет виникає внаслідок введення в організм вже готових антитіл другої людини або тварини. Він може бути надбаний або природнім шляхом, як у плода, який отримує через плаценту материнські антитела, або штучно, шляхом ін’єкції імуноглобулінів, отриманих із сироватки крові людини що перехворіла або методом генної інженерії.

    Зараз все частіше замість вакцин, в склад яких входять самі мікроорганізми, використовують препарати, які вміщюють компоненти мікроорганізмів. Вони рідше викликають розвиток побічних ефектів і не призводять до розвитку захворювань у послаблених людей.



    В продовження теми – дивіться в понеділок, 7 серпня, на телеканалі „Тиса” о 19.30 прямий ефір „Щеплення – за і проти” за участі в.о. завідуючої епідеміологічним відділом обласної СЕС Вікторії Лис-Хамаза та головного спеціаліста з народної і нетрадиційної медицини, лікаря-гомеопата Тетяни Маркович.



    Олена Уманців, "Новини Закарпаття".

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Комментарии

    Аватар пользователя Гость

    Комментарий: 

    Надь ! ти хворпа на голову!

    Аватар пользователя Гость

    Комментарий: 

    Прошу ознайомитися з думкою фахівця в галізі вакцинатції, яка далеко не співпадає з думкою п.Вікторії і багатьох хто пропагує щеплення вакцину, як засіб "рятунку" від інфекцій, до речі, котрі і породжує масове щеплення всіх нас з покоління в покоління. (матеріал на російській мові)

    ПРАВДА О ПРИВИВКАХ
    Вакцины существуют чуть более двух веков, и все это время не утихают споры об эффективности и безвредности их применения. При этом в нашей стране сложилась преступная традиция вакцинировать «всех подряд, из-за удобства с организационной точки зрения», что приводит к плачевным результатам, когда 80-85% детей, заболевших дифтерией, оказываются «правильно и своевременно» привитыми. Туберкулез тоже не хочет «ликвидироваться», несмотря на противоправную медицинскую помощь, оказываемую в роддомах нашим младенцам посредством БЦЖ-вакцины в первые дни их жизни.
    Особую тревогу вызывают факты, свидетельствующие о проводимых на наших детях «широкомасштабных испытаниях безопасности» новых вакцин под благовидным предлогом «календарных прививок».
    Ликвидация - работа неблагодарная, практически невыполнимая по своей непредсказуемости, да и небезопасная: «Уничтожить и не ждать ответного удара... не подумав, а не займут ли освободившееся место под солнцем другие, куда более агрессивные микробы?» - предостерегал автор дифтерийного анатоксина Гастон Рамон. «Занимают», ещё как занимают! - Агрессивные стрептококки, новые штаммы микобактерий туберкулёза, вызывающие туберкулёз костей, суставов, кожи, кишечника, мочеполовой системы - среди «правильно» привитых против туберкулёза вакциной БЦЖ; многоликие гепатиты и вирусы герпеса и т. д. В России иммунопрофилактикой инфекционных болезней продолжают заниматься «сверху» - чиновники-эпидемиологи и санврачи, совершенно не разбирающиеся в иммунологии. А ведь на них возложены совсем другие обязанности...«Снизу» за охват с «экономическим стимулированием» отвечают участковые педиатры, которые, как показывает практика общения с ними в последние 15 лет, совершенно не знакомы с иммунологическими аспектами инфекционных болезней и никак не связывают инфекционные болезни, как и вакцинологию, с иммунной системой. Представление о прививках у них очень примитивное и абсолютно конкретное: выполнить приказ по охвату - и это всё, как они полагают, что от них требуется.
    НАДО СДЕЛАТЬ ТАК, ЧТОБЫ ВРАЧ, ВМЕШИВАЮЩИЙСЯ В ИММУННУЮ СИСТЕМУ, БЫЛ АТТЕСТОВАН ПО ИММУНОЛОГИИ! Уверена: ни один из педиатров и санврачей не прошли бы такой аттестации...
    Всего 100 лет назад педиатры были «элитой» врачебной корпорации. В настоящее время широко образованный педиатр стал встречаться всё реже... Педиатры должны сочетать знания многих пограничных областей, дисциплин. Врачей-педиатров много, ведь этот количественный показатель в стране, где мы жили, всегда ставился во главу угла, а о качестве не очень-то заботились. Между тем квалификация детских врачей зачастую невысока, система организации их труда малоэффективна.., детское здравоохранение у нас находится на низком уровне...
    Во многих государствах действуют общественные ассоциации, помогающие решать конфликтные ситуации между чиновниками и родителями, отказывающимися от массово-календарных прививок своих детей. В ассоциациях работают специалисты разных дисциплин: микробиологи (вирусологи и бактериологи), иммунологи, педиатры, генетики, психологи, а также юристы, педагоги и молодые родители. Такие организации помогают родителям, подросткам и взрослому населению в принятии обоснованного, грамотного решения об«Снизу» за охват с «экономическим стимулированием» отвечают участковые педиатры, которые, как показывает практика общения с ними в последние 15 лет, совершенно не знакомы с иммунологическими аспектами инфекционных болезней и никак не связывают инфекционные болезни, как и вакцинологию, с иммунной системой. Представление о прививках у них очень примитивное и абсолютно конкретное: выполнить приказ по охвату - и это всё, как они полагают, что от них требуется.
    НАДО СДЕЛАТЬ ТАК, ЧТОБЫ ВРАЧ, ВМЕШИВАЮЩИЙСЯ В ИММУННУЮ СИСТЕМУ, БЫЛ АТТЕСТОВАН ПО ИММУНОЛОГИИ! Уверена: ни один из пе

    Аватар пользователя Гость

    Комментарий: 

    Система охорони здоров’я в Україні має суттєві недоліки, і ускладнення від неправильно зроблених щеплень — один з їхніх проявів. Можливо, давно пора запровадити світову практику сімейних лікарів. У кожної сім’ї має бути свій родинний лікар, який постійно доглядає за нею. Відповідно, знає більше про спадкові хвороби, особливості стану здоров’я підопічних. І порадить: вакцинувати чи ні. А у нас…

    http://www.hw.net.ua/story/9788/