Американозакарпатка Оксана Луцишина читала свої новели у львівському кафе

Чергова зустріч мистецької еліти Львова у літературній кав’ярні «Кабінет» відбулася з молодою, проте вже достатньо відомою ужгородською поеткою та прозаїком Оксаною Луцишиною.

Оксана Луцишина

Авторка, яка «зависла» у літературному просторі між Україною та США, читала свої новели, розповідала про фемінізм та закордонну систему освіти.



Оксана Луцишина заявила про себе письменницькому світові, ставши у 1996 році лауреатом літературного міжнародного конкурсу «Гранослов». Кажуть, що вона пише так, як в Україні писати не можна, – відверто та без стереотипів. На літвечорі авторка артистично читала уривки зі своїх новел «Не червоніючи», що торік вийшли у видавництві «Факт». Спочатку – «Довгий-довгий біг», далі – «Любий таточко». Концентровані мініатюрні твори пронизали слухачів відкритістю і деякою жорстокістю правди життя. Це – одні з перших новел Луцишиної. «Вони написані у час протесту, – розповідала письменниця. – У мене це був досить затяжний та гострий період. Зараз сімейна історія мене цікавить з іншого боку. Зосереджую увагу не на темі бунту особистості, а на своєму родові, рідному місті. Зараз пишу в іншому форматі: довшому і не настільки концентрованому».



Проза Оксани Луцишиної «кишить» відвертістю і, здавалося б, автобіографічністю. Проте письменниця розвіяла міфи навколо того, що займається на папері стриптизом власної душі. Авторка запевнила, що достатньо «кинути» в текст лише кілька правдивих елементів для того, щоб він виглядав натуралістично. Тоді з літературним антуражем можна бавитися і вигадувати досхочу, «обсаджуючи» правдиві моменти надуманими фантастичними деталями. «Новела – це настрій, спалах, – казала авторка. – Тут не обов’язково виписувати характери, тому мені стає в ній тісно. Обираю роман, і він сам мене вибирає. Я відчуваю це. Звичайно, розумію, що саме поняття “роман” сьогодні девальвоване, як любов чи гривня. Романістами стають у 20 років, пишуть про те, як «бухали» з друзями, додають супермодні у сьогоденній літературі матюки, сни та уривки з власного, а то й чужого “ЖЖ”, і успішно видають».



У 2001 році Луцишина стала лауреатом літературного конкурсу «Привітання життя» і продемонструвала себе талановитою поеткою у збірці віршів «Великий Орфей». Та зараз авторка оголосила поетичну перерву. Жартує, що вичерпався набір улюблених письменниками рим на кшталт «любов – кров» чи «печаль – жаль», пише "Високий Замок".





UA-reporter.com