Більшість "нової" ВР України складуть нинішні та колишні

Навіть формально Рада зміниться менше ніж на дві третини. Водночас до неї повернуться одіозні особи попередніх скликань.

Абсолютним лідером цілком природно є Партія регіонів. З одного боку, вона провела до Ради найбільше кандидатів. А саме – не менше 72 осіб за партсписком та 114 у мажоритарних округах. Плюс відомо два випадки (в Центральній Україні), коли члени ПР, що виграли на округах, значились самовисуванцями. Тож очікуваний загальний результат – 188 місць. Відповідно, серед усіх цих людей і найбільше діючих депутатів Верховної Ради.

Так, за округами від синьо-білих пройшло 39 осіб, що вже мають у кишені депутатські посвідчення. Водночас у достеменно прохідній частині списку їх іще 52 особи. Наприклад, із 28 по 54 місця вибрчого списку включно не є депутатом ВР тільки одна особа.

При цьому варто врахувати, що частина з цих 52-х піде на роботу до уряду (або там залишиться). Зараз у верхній частині списку ПР – 12 чиновників Кабміну, адміністрації президента та Ради нацбезпеки й оборони. До нового уряду від цієї партії увійде аж ніяк не менше. Наявність мажритарки може дещо ускладнити ситуацію, але в будь-якому разі регіонали з майже двохсот осіб, що опиняться в парламенті після формування уряду, матимуть понад 90 вже діючих депутатів.

Об’єднана опозиція «За Батьківщину» може розраховувати за списками на 61 депутатський багнет. Крім того, від ОО пройшло 40-42 кандидати в мажоритарних округах (по двох округах ситуація лишається непевною: навіть якщо опозицінерам вдасться запобігти фальшуванню протоколів, про котре вони заявляють, на низці дільниць можливі переголосування за рішенням суду).

Скільки з цих 142-144 народних обранців підуть сумнозвісним шляхм «тушкування» - окреме питання. Поки ж зазначимо, що Арсеній Яценюк та Олександр Турчинов завели за списком у Раду 34 діючих нардепи – тобто, практично як і регіонали, трохи більше половини прохідної частини списку. Також депутатами ВР уже є десятеро опозиційних переможців боїв на округах. Разом – 44 з понад 140. Дещо менше, ніж у ПР.

Вдночас (як і у випадку з ПР), серед опозиціонерів, що наразі формально не є депутатами, найвідоміші особи мають за плечима не одну каденцію роботи в парламенті. Досить згадати того ж Турчинова, або Григорія Немирю чи Олександру Кужель. Та й таких людей, як Арсен Аваков чи Людмила Денісова, «новими обличчями» української політики аж ніяк не назвеш.

Партія «УДАР» привела до ВР лише одну людину, що там знаходиться й сьогодні. З 32 осіб, яких, як очікується, політсила Віталія Кличка проведе до парламенту за списком, сьогодні кріслом у сесійній залі ВР може похвалитися лише прес-секретар Віктора Ющенка за часів його президентства Ірина Геращенко. Що ж до шістьох мажоритарників від УДАРу, то серед них ані діючих, ані навіть колишніх народних депутатів немає.

Хоча досвідчених політиків у списку більше, ніж діючих нардепів. Досить згадати екс-прем’Єра Криму Сергія Куніцина, екс-мера Одеси Едуарда Гурвіца чи колишнього депутата від БЮТ Володимира Курінного. Та й сам Кличко – принаймні, з огляду на стаж у Київраді та дві спроби вибороти крісло мера Києва – теж мав би називатись політикм без лапок.

Компартія України отримує орієнтовно 32 мандати, і всі – за списком. Попри запеклу боротьбу на деяких округах (зокрема, в Луганській області), «старші товариші» з ПР нічого не віддали шанувальникам Лєніна-Сталіна. У прохідній частині списку останніх – лише 9 діючих нардепів. Серед інших же там є головний комсомолець країни Олександр Присяжнюк 1986 року народження, завкафедри психіатрії з Дніпропетровська Ольга Спіріна, та глова Держмитслужби Григорій Калетник.

Також є шестеро помічників-консультантів народних депутатів України. І четверо пенсоінерів. Якщо той же Калетник збереже посаду у виконавчій владі (або на службу до вертикалі «олігархічного режиму» піде хтось інший), «червоні» пенсіонери мають шанси зрівняти своє представництво у Верховній Раді з «червоними» ж консультантами: номери 33 та 34 списку КПУ значаться в документах ЦВК саме пенсіонерами.

Нарешті, ВО «Свобода» може похвалитися цілковитою відсутністю чинних нардепів у лавах своєї майбутньої фракції. Ані серед двох десятків списочників, ані між 13-ти переможців за мажоритарними округами народних депутатів «Свобода» не має. Понад те, до відносно досвідом у великій політиці міг похвалитися лише лідер правих Олег Тягнибок, за чиїми плечима є в тому числі й робота народним депутатом.

Водночас у лавах «совбодівців» чимало (у пропорції) депутатів міських та обласних рад із західних областей, де ця сила взяла високі відсотки на місцевих виборах рік тому. Як правило, це – голови, заступники голів чи секретарі згаданих рад. Тепер їм належить відчути, що спільного, а що дуже відмінного є між їхньою попередньою роботою й діяльністю «звичайного» народного депутата.

Привертає до себе увагу і той факт, що чимало «свободівців» увірвались у парламент на хвилях скандалів, широко підхоплених медіа (від різко націоналістичної риторики Ірини Фаріон до жорсткої боротьби висуванців «Свободи» з лояльними до влади кандидатами у київських мажоритарних округах). Тобто всеукраїнську впізнаваність чимало майбутніх депутатів Тягнибока уже мають. От тільки чи виллється вона в популярність?

Окремою когортою, між тим, стоять представники непрохідних партій та безпартійні самовисуванці, що пройшли до Ради в мажоритарних округах. Серед 26 самовисуванців абсолютну більшість становлять впливові й відомі політики – ті, кого не взяли «під крило» популярних політсил через одіозність, аб ж ті, кому це не дуже-то й було потрібно.

Самотужки висунулись і виграли собі продовження депутатства екс-«нашоукраїнці» Давид Жванія, Ігор Палиця, Олесь Доній (перших двох преса нерідко називає олігархами), Сергій Міщенко та Віталій Чудновський, ображені на БЮТ, що не дав їм прохідних місць у списку, мультимільйонери Костянтин Жеваго та Богдан Губський – в цілому 10 осіб з депутатськими посвідченнями.

Ще більше серед самовисуванців вчорашніх депутатів (нерідко ці ж люди встигли попрацювати й на міністерських чи губернаторських посадах): «директор-розпорядник» парламенту часів Леоніда Кучми Олександр Волков, колишній депутат і міністр транспорту Микола Рудьковський, колишній депутат та голова податкової Сергій Буряк, двоє колишніх голів ОДА (Атрошенко та Бондар)… Самовисуванцем виявився навіть один діючий міністр – керівник Мінекономрозвитку Петро Порошенко.

А його колега по уряду, міністр надвичайних ситуації Віктор Балога, не лише обрався сам до добре знайомого йому парламенту, а й провів туди свого брата Павла (котрий раніше вважався «смотрящім» на Закарпатті від імені Віктора Михайловича) та кузена, чинного нардепа Василя Петьовку. Щоправда, ці трє формально були не самовисуванцями, і кандидатами від партії «Єдиний центр». Котра, втім, починається й кінчається власне на панові Балозі. Так само, як екс-депутат ВР та депутат кримської Верховної Ради Лев Миримський, що виграв вибори від партії «Союз» - це і є партія «Союз». А відомий одеський українофоб Ігор Марков, котрий тепер буде давати Україні закони від імені партії «Родіна» - це і є партія «Родіна». Ну і, звичайно ж, як не згадати Народну партію України, чий лідер Володимир Литвин, чинний голова Верховної Ради, обрався знову завдяки десяткам мільйонів державних субвенцій на його вибрчий округ на Житомирщині.

Таким чином, у цілому Верховна Рада VIIскликання матиме понад третину (не менше за 156) уже діючих депутатів. Коли ж порахувати тих, хто хоч на кілька місяців заходив до ВР попередніх скликань, вийде переконлива більшість.

Олександр Михельсон, Тиждень