Культура поведінки державного службовця

В умовах реформування системи державної служби в Україні висока кваліфікація, професійні та моральні якості державних службовців є одним з найважливіших

факторів утвердження громадянського суспільства, побудови демократичної держави, створення фективної системи державного управління, що відповідає стандартам правової держави. Професійна культура державних службовців так само як духовність та моральність, формується соціальним середовищем, суспільством, його принципами та нормами. Вона є показником громадянського суспільства, його внутрішньою характеристикою.
В наш час культура поведінки державного службовця має своє відображення та закріплення в нормативно-правових актах України.
Статтею 5 Закону України «Про державну службу» від 6 грудня 1993 року № 3723-XII визначено, що державний службовець повинен:
сумлінно виконувати свої службові обов’язки;
шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;
не допускати дій та вчинків, що можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Крім того, 17 травня 2012 прийнято Закон України № 4722-VI «Про правила етичної поведінки», який визначає керівні норми поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, під час виконання ними службових повноважень та порядок притягнення їх до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб, визначених Конституцією і законами України.
У розділі ІІ Закону України «Про правила етичної поведінки» передбачено перелік правил етичної поведінки, а саме:
законність;
пріоритет інтересів;
політичну неупередженість;
толерантність;
об’єктивність;
компетентність та ефективність;
формування довіри до влади;
конфіденційність;
утримання від виконання незаконних рішень чи доручень;
недопущення конфлікту інтересів;
запобігання одержанню неправомірної вигоди або дарунка (пожертви);
декларування майна, доходів, витрат і зобов’язань фінансового характеру.
Разом з тим, питання культури поведінки державного службовця також врегульовані наказом Головного управління державної служби України «Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця» від 04.08.2010 року № 214 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2010 року за № 1089/18384 (зі змінами).
Загальні правила поведінки державного службовця є узагальненням стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та способів врегулювання конфлікту інтересів і встановлюють основні вимоги до етики працівників органів державної влади, що займають посади, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців згідно із Законом України «Про державну службу».
Загальні правила поведінки державного службовця ґрунтуються на Конституції України, Законі України «Про правила етичної поведінки» та визначених статтею 3 Закону України «Про державну службу» принципах державної служби та спрямовані на підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про норми поведінки, яких вони мають очікувати від державних службовців.
Згідно пункту 2.4 Загальних правил поведінки державного службовця, державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків. Державний службовець зобов'язаний не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суспільства та держави чи негативно вплинути на його репутацію.
Відповідно до наказу Національного агентства України з питань державної служби «Про внесення змін до Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 4 серпня 2010 року № 214» від 28.09.2012 року № 194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2012 року за № 1768/22080 пункт 2.5 Загальних правил поведінки державного службовця викладено в наступній редакції:
«Державний службовець має з належною повагою ставитись до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, додержуватися загальновизнаних етичних норм поведінки, культури спілкування (уникати нецензурної лексики, не допускати використання підвищеної інтонації під час спілкування), не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях та не вчиняти дій, що дискредитують орган державної влади або ганьблять репутацію державного службовця».
Крім того, пунктом 2.9 зазначених Правил встановлено, що державний службовець повинен постійно поліпшувати свої уміння, знання і навички відповідно до функцій та завдань займаної посади, підвищувати свій професійний, інтелектуальний та культурний рівень.
Одяг державного службовця повинен бути офіційно-ділового стилю і не суперечити загальноприйнятим вимогам пристойності. Разом з тим, законодавством України не передбачено визначення терміну «загальноприйняті вимоги пристойності».
При прийнятті на державну службу державний службовець ознайомлюється з Загальними правилами поведінки державного службовця, про що робиться письмовий запис у його особовій справі.
Пунктом 4.6 Загальних правил поведінки державного службовця встановлено, що за порушення правил етичної поведінки державні службовці несуть відповідальність відповідно до статті 18 Закону України «Про правила етичної поведінки».
Суспільне призначення державної служби полягає в забезпеченні ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання державними службовцями покладених на них службових обов'язків.
Отже, культура поведінки державного службовця характеризує рівень якості управлінських послуг, які ними надаються, а такі явища, як низька якість надання державних послуг, недостатня професійність, прояви корупції, хабарництва є свідченням низького рівня культури управління та дискредитує органи державної влади.

Головний спеціаліст відділу
кадрової роботи та державної служби
Головного управління юстиції у Закарпатській області
Ганна Барановська