О, Жінко, біля твоїх ніг лежу, немов останній сніг

Я для тебе видумав світання,

Я для тебе видумав весну.

А для нас придумав двох кохання,

І тебе придумав лиш одну!

Я для тебе став тендітним вітром,

І приніс для тебе дивоцвіт.

Я для тебе рухаюся світом,

Лиш для тебе видумав цей світ!

Я для тебе прихилив би небо,

Щоби ти зняла собі зорю.

Думаю і мрію лиш про тебе,

В полум'ї кохання весь горю!

Я для тебе задумів предтеча,

Із світів до тебе повернусь.

Всі гріхи візьму на дужі плечі,

Всі незгоди в світі поборю!

Щоби сонце лиш тобі світило,

Я відсуну найміцну гору.

Щоби ти була вовік щаслива,

Із твоїм іменням і помру! Василь ФАНТИЧ, Ужгород