Посвідчення договору довічного утримання (догляду)

Серед видів договорів відчуження нерухомого майна Цивільним кодексом передбачено укладення договорів довічного утримання (догляду).

До даного договору застосовуються загальні правила посвідчення нотаріусами договорів відчуження. Стаття 744 ЦК України дає нам визначення поняття договору довічного утримання (догляду), зокрема за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Даний різновид правочинів є одним iз способів забезпечити піклуванням ociб, якi позбавлені його у зв'язку з різними обставинами (старiсть, малолiтство, iнвалiднiсть тяжка хвороба чи інший розлад здоров'я тощо).
Договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. У випадку недодержання встановленої форми укладення договору довічного утримання (догляду) він вважається недійсним.
Відчужувачем за договором довічного утримання (догляду) може бути фізична особа не залежно від її віку та стану здоров’я.
Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути посвідчений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення порядку користування цим майном між співвласниками.
У разі коли предметом договору довічного утримання (догляду) є майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, такий договір укладається за наявності згоди обох з подружжя.
Набувачем майна за договором довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична або юридична особа.
Також договір довічного утримання може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи, якій набувач повинен надати довічне утримання та догляд.
Під час нотаріального посвідчення договору довічного утримання (догляду) нотаріусом накладається заборона відчуження на майно, що передається за таким договором шляхом проставляння відповідного посвідчувального напису на всіх примірниках договору, а також вносяться відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, за життя відчужувача набувач не має права продавати, дарувати, міняти майно, що передано за договором довічного утримання, укладати щодо такого майна договори застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду) не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача. Тобто право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання (догляду), у набувача обмежено до смерті відчужувача.
Однією із істотних умов договору довічного утримання (догляду) є те, що в тексті договору обов’язково зазначається, що набувач майна зобов’язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування) з їх конкретизуванням, наприклад, забезпечення належними лікувальними засобами, щомісячна оплата за надані комунальні послуги, забезпечення продуктами харчування тощо, або без такого, та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення відчужувача, яка встановлюється за згодою сторін. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
У разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який (яка) йому переданий(а) за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати.
Якщо обов’язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду) (ч. 3 ст. 749 ЦК України).
Цивільним кодексом України визначено випадки, коли договір припиняється, зокрема ст. 755 ЦК України передбачає, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
2) на вимогу набувача.
А також договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Заступник начальника відділу нотаріату
Головного управління юстиції
у Закарпатській області
Тетяна Рошканюк