Прокуратура: подвійна мораль і подвійні стандарти
Зокрема, щодо народних депутатів-"хуліганів" Олександра Турчинова і Степана Хмари, та дивною відсутністю подібних дій щодо таких же "хуліганів" з табору пропрезидентської більшості, мимоволі задумаєшся про подвійну мораль та подвійні стандарти, що їх взяли на "озброєння" окремі представники згаданих правоохоронних структур.
Чи не в першу чергу це стосується Генеральної прокуратури України та її органів на місцях. А в якості яскравого прикладу застосування на практиці принципів подвійної моралі та подвійних стандартів візьмемо кричущі факти побиття людей згадуваними вже нардепами України О.Турчиновим та С.Хмарою в Києві та побиття подружжя медиків народним депутатом Ратушняком в Ужгороді.
І в одному, і в другому випадках - як кажуть, "на лицо" присутні дії, які підпадають під конкретні статті Кримінального кодексу України. Якби їх спричинили прості громадяни України, то вони б давно вже опинилися у звичайнісінькій камері та очікували б на судовий присуд. Але...… Тут у ролі винуватців виступають народні депутати, які, згідно вітчизняного законодавства, мають статус недоторканності.
Однак цей статус, як з'ясовується, є різновідповідальним навіть для української касти "недоторканних". Якщо у випадку з проти-правними діями опозиційних нардепів Генпрокуратура продемонструвала надзвичайну оперативність, подавши до парламенту представлення про зняття з О.Турчинова та С.Хмари недоторканності з тим, аби притягнути їх до кримінальної відповідальності за те, що вони, ввірвавшись у режимне Лук'янівське СІЗО, словесно й фізично поглумилися над його співробітниками, то у випадку з народним депутатом України від Закарпаття Ратушняком - сьогодні навіть невідомо, де знаходиться кримінальна справа, відкрита по факту "хуліганських дій та тілесних ушкоджень", нанесених "захисником народу" у ніч з 28 на 29 грудня 2003 року в ужгородському ресторані "Жеглов" директору приватної стоматологічної клініки "Натадент" Іллі Ковальову та його дружині, - чи то в нетрях обласної прокуратури, чи то Генеральної…...
Що ж це виходить: на факт глумління над так і непойменованою масою співробітників СІЗО Генпрокуратура України відреагувала негайно й адекватно, а на факт побиття людей з конкретними прізвищами, відносно чого навіть є відповідне медичне заключення, - абсолютна "тишь да благодать"?!?..
Чи не тому, задаються цілком резонним запитанням чимало закарпатців, що у першому випадку йдеться про опозиційних до діючої влади нардепів, а тому їх можна навіть, висловлюючись по-путінськи, "мочить в сортирах"?!? Що ж до другого випадку, то це ж яку демократичну державу ми будуємо (і чи збудуємо за таких умов?), якщо людина, прикрившись як щитом, окрім депутатського статусу, ще й ситуативним членством у пропрезидентській більшості Верховної Ради України, уникає відповідальності за дії, які підпадають під діючий Кримінальний кодекс держави? І що можна очікувати від такої людини, котра звикла до безкарності, до того, що все сходить для неї з рук, в майбутньому?
Чи не нівелюється у свідомості простих громадян України саме поняття Української держави як такої, коли вони бачать сумний наочний приклад діяльності тих же органів прокуратури, які, маючи за завдання твердо стояти на захисті прав населення України, усіляко покривають таких горезвісних нардепів-"державників", місце яким, по великому рахунку, не в парламентській залі, а в "местах не столь отдаленных"... Іван Симканич, м.Ужгород