Реквієм по закарпатському чаю?

З доктором біологічних наук, професором Ужгородського національного університету та національного університету "Києво-Могилянська академія" Василем Комендарем сидимо в ресторані "Ловачка", що на Червоній гірці біля Мукачевого.

- Дівчино, подайте нам для різноманітності ще закарпатського чаю! - раптом звернувся професор до офіціантки. Дівчина розгубилась і стенула плечима. Можемо, мовляв, запропонувати десятки сортів китайського, індійського, цейлонського. Але про закарпатський - уперше чуємо!

- Як це так? - емоційно сплеснув у долоні Василь Комендар. - Плантація закарпатського чаю розташована в кількох метрах від вашого закладу, а ви про неї - ні слухом ні духом?

Утім, що саме біля Мукачевого на горі Червона Горка, знаходиться найпівнічніша місцевість у світі, де вирощують чай, відомо одиницям.

У повоєнні роки Сталін перед радянськими вченими й біологами поставив завдання прискіпливо вивчити можливості акліматизації тропічних і субтропічних культур у СРСР і, зокрема, на Закарпатті, Криму та Одещині. За простої причини: аби не витрачати валюту на придбання цих екзот за кордоном. У Закарпаття вивчати ситуацію приїхала експедиція радянських учених, очолювана всесвітньо відомим академіком із Грузії Віктором Сочавою. А через кілька років досліджень учені, як сказав у розмові з кореспондентом професор Василь Комендар, видали діагноз: вирощування чаю в Закарпатті на промисловій основі можливе!

Втім, Виноградівщина - один із найтепліших районів краю, за своїми кліматичними умовами нічим не поступається субтропікам. Але плантацію чаю "Thea Sinensis" ("чаю китайського") вчені вирішили закласти на Червоній Горці біля Мукачевого, де мікроклімат іще більш вологий і теплий. На думку грузинських чаєводів, цінність закарпатського чаю в тому, що завдяки особливостям місцевого мікроклімату за смаком та букетом він перевершить якість грузинського та краснодарського чаїв і нічим не поступатиметься своєму родичу - китайському. Інтенсивні наукові пошуки проводились протягом десяти років. І передбачення грузинських чаєводів збулися: три види чаю китайського на Закарпатті прижились!

На Червоній Горці на початку 50-х років минулого століття на площі двох гектарів ученими було висаджено різні сорти чаю. Було зведено опорний науково-дослідний пункт. Про сенсацію світового рівня доповіли в ЦК КПРС: у Закарпатті вирощують чай! Тут проводились комплексні наукові дослідження. В наукових розробках із акліматизації чайної рослини, на які затрачено 10 мільйонів радянських карбованців, приймали участь науковці Академії наук СРСР, Інституту ботаніки АН України, АН Грузії, Центрального ботанічного саду АН України. І наукові пошуки увінчались успіхом. Віктор Борисович Сочава не вірив своїм очам. Ну, чай у його рідній Аджарії - це зрозуміло, але щоб у Закарпатті?!

Підіймаємось на Червону Горку. Професор без особливих зусиль знаходить чайну плантацію. З його слів, він приїздить сюди щороку, як на святу гору. Вклонитись диву науки. Унікальній ділянці чаю, якою цікавились у багатьох куточках світу. Проте вся навколишня площа поросла… ожиною! Словом, науковий експеримент, у який за наказом Сталіна вбухали мільйони карбованців, вкрай занедбано.

Плантація чимось нагадує цвинтар. Багато з рослин відмерло. Аж ось свіжо вирита яма. "Це місцеві жителі викопують саджанці чаю, - пояснює професор, - і продають на ринку. Вітчизняна чайна рослина, мовляв, допомагає виліковувати ракові захворювання". У професора раптом на очах - сльози. Я відвернувся.

Сталін, між іншим, прагнув акліматизувати на Закарпатті, крім чаю, й апельсини, лимони. Проте з цих експериментів у науковців нічого не вийшло. А чай прижився. Та Україна й досі закуповує його за кордоном. Але ж чому не можна вирощувати свій? Тим більше, що, крім Закарпаття, чудові умови для його вирощування має й Одещина.

"А мені все ж поталанило смакувати справжнім закарпатським чаєм! - сказав на прощання професор Василь Комендар. - О, який це був незабутній аромат!" Смакував закарпатським чаєм, зі слів Василя Івановича, і Сталін. Його смаком, кажуть, вождь залишився задоволений. Але, на жаль, це було півстоліття тому. А "вождь усіх народів" так прагнув, аби чай вирощували не тільки в Грузії! Юрій Сокирнянський