Судді в калапі двічі засудженого Ратушняка і "Барви"
У четвер Закарпатський обласний апеляційний суд залишив у силі рішення Ужгородського місцевого суду від 30 квітня ц.р. щодо позову народного депутата України Сергія Ратушняка до редакції газети "Репортер", згідно з яким з головного редактора видання має бути стягнено для "відшкодування моральної шкоди", завданої (?!?) позивачу Ратушняку, цілих 2 тисячі гривень! Ще 25 тисяч гривень даним схвальним "актом", що його здійснила "команда" обласних апеляційних суддів у складі панів М.Кеміня і С.Власова на чолі з хустянином Михайлом Мацуничем, який головував на судовому засіданні, присуджено виплатити (все тому ж п.Ратушняку!) неприбутковій громадській організації - Закарпатській територіальній організації Української Спілки ветеранів Афганістану. За що? Та тільки за прийняття воїнами-"афганцями" рішення про те, що громадянина Ратушняка допускати до влади аж ніяк не можна! Бо це може завдати непоправної моральної та фізичної шкоди нашим краянам (До речі, щодо останньої (фізичної шкоди): у цьому жителі міст Ужгород і Мукачево протягом останнього року мали можливість пересвідчитися НЕОДНОРАЗОВО!). Таким чином громадській організації судовим рішенням ЗАБОРОНЕНО мати власну думку, котра не співпадає з думкою …Сергія Миколайовича Ратушняка (!?!) Повний абсурд!
Все вищевикладене стосується і газети "Репортер", засновником якої є Закарпатська територіальна організація УСВА. Замість того, аби з газетних шпальт (хоча б своєї приватної газети "Р.І.О".) ЦИВІЛІЗОВАНО висловити власну точку зору ПО СУТІ неодноразово порушуваних упродовж останніх 2-х років газетою "Репортер" питань і проблем, які безпосередньо чи опосередковано торкаються його особи, пан Ратушняк не придумав нічого кращого за СЛОВЕСНЕ ПАПЛЮЖЕННЯ газети та людей, що викликають у нього невдоволення своєю незалежною - від нього! - позицією та тверезим ставленням до життєвих подій і колізій, а також пред'явлення судових позовних заяв.
То хто ж він такий цей Сергій Ратушняк - цар, бог чи ХТО? Судячи з кінцевих результатів перебігу ініційованих Сергієм Ратушняком судових процесів в Ужгородському місцевому міському суді від часу обрання його депутатом Верховної Ради України, а тепер - і в Закарпатському обласному апеляційному суді, він для суддів - і БОГ, і ЦАР! Бо "служить" у парламентському Комітеті з правових питань, однією з функцій якого є затвердження чи незатвердження суддів на пожиттєвий термін виконання ними своїх повноважень. Чи не тому й завершуються всі ініційовані п.Ратушняком суди позитивними для нього рішеннями? Як це було і по відношенню до газети "Репортер" та газети "Вісті тижня", коли апеляційний суд, не взявши до уваги доводи відповідачів, підтвердив рішення Ужгородського міського суду на ратушняківсько-барвівську користь.
А доводи щодо скасування даного рішення міського суду Ужгорода від 30 квітня ц.р. по справі "Ратушняк проти "Репортера" були більш ніж вагомі. Перш за все, воно було прийняте з порушенням цілого ряду норм вітчизняного матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідно до статті 202 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. А саме - обгрунтованим слід вважати тільки таке рішення, в якому повно відображені обставини, які мають істотне значення для конкретної справи, ці обставини підтверджені доказами і судом зроблені правильні висновки із зібраного досудового матеріалу.
У конкретному випадку прийняте судове рішення базується ВИКЛЮЧНО на підставі наданих позивачем ксерокопій розповсюдженої інформації в мережі Інтернет. Однак слід зазначити, що у відповідності до статті 27 ЦПК України доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають суттєве значення для справи. В даному випадку, враховуючи засіб утворення доказів, ці ксерокопії розповсюдженої інформації слід вважати не першоджерелами, а похідними доказами. Тобто, останні відображають установлені ними обставини не безпосередньо, а посередньо. Враховуючи те, що при використанні похідних доказів підвищується ймовірність неправильного встановлення фактів, вони вимагають від суду більш ретельної перевірки.
Крім того, статтею 57 ЦПК України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла, суддя в порядку забезпечення доказів та під час підготовки справи або суд під час розгляду справи можуть призначити експертизу. Саме тому для досягнення істини по справі суду необхідно було призначити експерта з відповідними спеціальними знаннями в галузі комп'ютерних технологій для дачі кваліфікованого висновку, як то - яким чином розміщується інформація, хто має доступ, крім абонента, до її зміни, поповнення, взагалі використання, що конкретно входить в обов'язки провайдера, який обслуговує абонента, чи можливе несанкціоноване втручання тощо. Цього, на жаль, незважаючи на настійливе наполягання відповідачів, так і не було зроблено.
Також суд не піддав аналізу та не звернув уваги на зауваження та надані відповідачами письмові докази (копії протоколів та інш.) про те, що уся опублікована інформація надійшла до них як ОФІЦІЙНО ПРИЙНЯТА для публікації від громадського об'єднання Закарпатської територіальної організації ветеранів війни в Афганістані. А як передбачає стаття 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації в Україні" на органи масової інформації, їх працівників і автора не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони "містились в офіційних повідомленнях чи були одержані від ... органів об'єднань громадян".
Окрім того, відповідно до частини 2 статті 27 ЦПК України, фактичні дані, тобто докази, встановлюються, зокрема, таким засобом, як покази свідків. А тому, враховуючи вимоги статті 7 ЦК України, що обов'язок доведення відповідності поширюваних відомостей дійсності лежить на відповідачах, останніми було заявлено клопотання про виклик до суду як свідків наступних осіб: Іванчо І.В. та Балоги В.І. В обгрунтуванні зазначеного клопотання зверталась увага суду на те, що покази даних осіб є єдиною можливістю надати відповідні докази в обгрунтування заперечень проти позовних вимог позивача.
Тим не менше суд, заслухавши покази тільки ОДНОГО свідка Шкірі І.І. (останній був допитаний за ініціативою позивача), не навівши жодної правової аргументації, порушивши вимоги статті 175 ЦПК України, дійшов висновку, що будь-яких фактичних даних про те, що поширювана інформація є правдивою, відповідачами не надано, а посилання на те, що такі дані можуть бути отримані шляхом допиту свідків, зважаючи на зміст публікацій, є надуманими.
Тепер щодо змісту публікацій в газеті "Репортер" та її інтернет-версії. Обов'язковою підставою для виникнення відповідальності, передбаченою статтею 7 ЦК України, є те, що поширювані відомості дійсно мають бути такими, що порочать, або такими, що заподіюють шкоду інтересам громадянина чи організації. Однак суд, обмежившись тільки нечіткою думкою представника позивача про те, що розповсюджена інформація в цілому носить "наклепницький характер, містить образливі інсинуації і є умисною і цілеспрямованою діяльністю по дискредитації позивача в очах виборців та громадській думці", прийшов до …...аналогічного висновку.
Тобто, не було піддано ретельному аналізу та дослідженню жодну із статей, до тексту яких у позивача були "претензії". Хоча суд повинен був, згідно з тією ж статтею 57 ЦПК України щодо залучення експерта (в даному випадку філолога), чітко та конкретно встановити - чи є ця інформація наклепницькою, чи це є критична оцінка певних фактів та недоліків політичної та громадської діяльності позивача. Крім всього іншого, відповідно до статті 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Проте нічого цього зроблено не було.
З усього цього випливає, що рішення Ужгородського місцевого міського суду від 30 квітня ц.р. по позовній заяві С.Ратушняка, м'яко кажучи, необ'єктивне та тенденційне. Бо прийняте воно за схемою, яку описала все та ж така "неугодна" пану Ратушняку газета "Репортер" у своєму номері за 10 травня ц.р.: "…Головне, щоб судова справа потрапила на розгляд судді, який через місяць-другий іде …на перезатвердження. І тоді суддя - у "чиїйсь" шляпі…".
У даному конкретному випадку - у чорному американському ковбойському капелюсі…...
Судити ж неправедних суддів буде народ Закарпаття!
P.S. Вражає уяву, які нервові зриви викликають у п.Ратушняка критичні матеріали, що зачіпають його "бездоганно цнотливу честь і гідність" в той час, як на сьогоднішній день вельмишановний Сергій Миколайович засуджений ім'ям України вже двічі (!) за кримінальні злочини: за злісне хуліганство та зловживання службовим становищем. А якби в кишені не спочивав депутатський мандат, гарантуючий життєво важливу недоторканість перед Законом, то він притягався б до кримінальної відповідальності ще по декільком кримінальним справам...
З повагою, головний редактор газети "Репортер" Сергій Романенко