Україна в очікуванні переділу

Після затвердження результатів другого туру виборів президента в країні неминучий переділ власності. Розпочнеться запекла боротьба за фінансові ресурси. Політолог Дмитро Видрін прогнозує велику кількість так званих наїздів за допомогою податківців та міліції.

«Безумовно, після виборів будуть спроби всіма способами зменшити вплив опонента і створити йому своєрідний пояс проблем», – погоджується з ним Віталій Кулик. За його прогнозом, у разі приходу Януковича до влади першими під тиском опиняться усі представники економічного блоку нинішнього уряду, а також міліція та СБУ разом із митною службою. На думку директора Інституту стратегічної політики Андрія Мішина, «під «прес» одразу підуть ті, хто сидить в уряді та просто у владних структурах на фінансових потоках». «Обов’язково буде ротація – у більш чи менш жорстких формах – всієї адміністративної вертикалі влади, – переконаний він. – На все це накладатимуться особисті образи».
«Проте я не думаю, що когось реально посадять за ґра­ти, – каже Віталій Кулик. – Очікувати бронетранспортерів під вікнами, арештів і затримань також не слід. Натомість цілком може бути порушено численні кримінальні справи для тиску, щоб потім досягнути певних домовленостей з позиції сили».

Андрій Єрмолаєв також вважає, що процес переділу впливу тепер набуде м’якіших форм, ніж це траплялося донині. «Тепер сторони зв’язані легітимним політичним процесом, коаліційним урядом, компромісами тощо, – пояснює він, – особливо в регіонах. Локальні бізнес-війни цілком можливі, але не більше».

Зокрема, на Донбасі можуть постраждати керівники державних вугільних підприємств, які активно включилися в передвиборчу боротьбу на боці Тимошенко. «На більшість із них є критична маса компромату, пов’язаного з розкраданням вугілля, тому «оформити» їх як кримінальників неважко, – каже політичний оглядач із Луганська Костянтин Скоркін. – Непроста ситуація з очільницею луганського штабу БЮТ депутатом Наталією Королевською. Вона хоча і вела агресивну кампанію проти Януковича, проте на рівні особистих та бізнесових відносин ніколи не конфліктувала з луганськими керманичами ПР». Кадрова ротація у цьому регіоні, звісно, неминуча, але вона відбуватиметься здебільшого за рахунок старих управлінців, які просто змінять політичний окрас.

На Харківщині ключові ­фігури, які потенційно можуть зазнати тиску з боку нової влади, – екс-губернатор Арсен Аваков та народний депутат від БЮТ Олександр Фельдман. Обидва є впливовими бізнесменами. За Аваковим – компанія «Інвестор» і банк «Базис», до переліку його активів входять, зокрема, чайна фабрика «Ахмат», газети, радіостанції та телеканали. Фельдман – почесний президент концерну «АВЕК і К°», одного з найбільших девелоперів України, до складу якого належить найбільший оптово-роздрібний ринок у Європі «Барабашово». Ймовірно, нова влада намагатиметься бити по бізнесу цих людей, як це й відбувалося протягом трьох років після приходу в харківську мерію 2006 року команди Михайла Добкіна. Але практика засвідчила, що бізнесмени зазвичай знаходять спільну мову, навіть якщо належать до протилежних політичних таборів.
На Галичині ж до обрання Януковича президентом помаранчеві готувалися заздалегідь. Зокрема, ще на початку виборчих перегонів першим заступником керівника обласного штабу Віктора Януковича на Львівщині став депутат обласної ради від «Нашої України», член Народного руху Леонід Мельник. Він і його керівник штабу Петро Писарчук не втомлюються запевняти, що Львівщиною за президентства Віктора Януковича керуватимуть льві­в’яни без будь-яких «смотрящіх» із Донецька і жодних утисків ніхто тут не зазнає.
Біло-блакитні, схоже, готові ділитися з опонентами як фінансовим, так і політичним впливом. Звісно, в обмін на підтримку в регіонах, які дотепер вважалися вотчиною помаранчевих. Віктор Янукович уже відкрито заявляє про готовність до співпраці на паритетних засадах із фінансово-про­ми­сло­вими гру­пами, що підтримують досі Юлію Тимошенко.

Співпраця помаранчевих та білосердешних ФПГ із донецькими небезпечніша, ніж початок репресій і жорсткого переділу з боку останніх. Оскільки у разі злиття так званих еліт опозиція в країні опуститься на рівень маргінесу, виникне загроза згортання громадянських прав і свобод за російським сценарієм. Зокрема, свободи слова, адже у випадку зникнення попиту з боку «еліт» на критику влади припиниться і фінансова підтримка вільних ЗМІ. До того ж Віктор Федорович і К° не з тих, хто, наприклад, у відповідь на публікації про походеньки членів своєї родини обмежиться публічною лайкою. У телеканалів, що ризикнуть критикувати нового гаранта Конституції, раптом можуть відкликати право на частоти для мовлення, опозиційну пресу відмовиться доставляти передплатникам державний монополіст «Укрпошта». Щоб не ризикувати, бізнес відмовиться від реклами у надто волелюбних ЗМІ. Цензури не буде. У комерційних мас-медіа й так зрозуміють, про що мовчати, щоб зберегти місце під сонцем. Так було до 2005 року.