Закарпатцям найбільше болить несправедливість у земельних питаннях

Політична нестабільність, та й світова фінансово-економічна криза, відголоски якої докотилися вже й до нас, заважають суспільному розвитку чимдалі дужче.

Нині кореспондент редакції газети "За і проти" веде розмову зі Степаном Степановичем БОБИКОМ, помічником та уповноваженою особою народного депутата України Олександра Кеменяша (фракція БЮТ у Верховній Раді України). Степан Степанович упродовж цього року брав участь у роботі приймалень нардепа, спілкувався практично в усіх районах області з громадянами, які навідувалися з різноманітними особистими питаннями та суспільними проблемами на прийоми. Вони були організовані з ініціативи О. Кеменяша як голови обласної організації партії "ВО "Батьківщина" в усіх райцентрах Закарпаття. Про підсумки цього двостороннього зв’язку нам і розповів С. С. Бобик.
– Степане Степановичу, хто ще, окрім вас, бере участь у прийомах громадян на місцях?
– Коли дозволяє час, то Олександр Михайлович Кеменяш зустрічається зі своїми виборцями особисто. Як правило, обов’язковою є присутність досвідченого юриста Ісмаїла Камбаровича Вердієва, адже чимало питань, з якими звертаються до народного депутата наші земляки, стосуються правничої сфери. Безумовно, в такому спілкуванні беруть участь і голови місцевих бютівських осередків, бо ж саме їм слід щонайповніше знати про ситуацію в своїх районах, турботи й потреби людей, а також заступники голови обласної організації "Батьківщини" Антон Ліврінц та Андрій Сербайло.
– Такі прийоми – це разові акції?
– Аж ніяк. З квітня цього року вони проводяться постійно, за чітким графіком, про час і місце проведення заздалегідь повідомляємо через місцеві засоби масової інформації. За цей період вже встигли побувати по два рази в кожному з районів. Зараз розпочинаємо третій тур таких зустрічей.
– Якими ж є ваші враження від цих відряджень? За якою допомогою до народного депутата найчастіше звертаються люди?
– Спочатку ми гадали, що передовсім мешканці районів ітимуть до нас з проханнями суто матеріального характеру. Були навіть побоювання, що все зведеться до банального "дай". І це зрозуміло. Бо ж багатьом нашим землякам не так і легко зараз виживати – соціально-економічна ситуація в державі з відомих причин не по-ліпшилася. Звісно, матеріальна допомога не випала з поля зору. Але вона займає не перше, не друге і навіть не третє місце в обсязі питань, з якими до нас йдуть люди. Вже з перших прийомів стало очевидним, що закарпатців здебільшого турбують проблеми зі сфери суспільного життя. Зокрема, закарпатці найбільше скаржаться на несправедливість у земельних питаннях. На другому місці – питання юридичного змісту, причому різних правничих напрямків, а також щодо призначення со-ціальних допомог, виплат компенсацій в філіях "Ощадбанку" і т.д. Інколи люди йдуть до нас з останньою надією, після того, як їм і за кілька років не вдалося добитися справедливості, відстояти своє право в різних інституціях та установах. Деякі з питань є дуже важкими, "з бородою", треба вкласти чимало зусиль і праці, щоб зрушити їх з "мертвої" точки. З іншого боку, та обставина, що заявники йдуть саме до нас, свідчить про те, що люди з довірою ставляться до політичної сили, яку на Закарпатті представляє Олександр Михайлович Кеменяш.
Ну, і третій блок питань, які хвилюють людей – це стан житлово-комунального господарства. Як правило, це прохання про сприяння в ремонті доріг місцевого значення, каналізаційних мереж, дахів багато-квартирних будівель, з налагодження водопостачання, газифікації тощо.
– Степане Степановичу, хотілось би до-відатися, чим вирізняються земельні турботи закарпатців.
– У місцевому вимірі вимальовується така тенденція: масово звертаються люди, які або мають державні акти на землю, або тривалий час користуються земельними наділами згідно з рішеннями відповідних органів самоврядування, однак на ці ж ділянки, як з’ясовується, є й інші нібито законні власники чи користувачі. Ось за такої, сказати б, преамбули і виникають конфлікти та спори, які надзвичайно важко піддаються розв’язанню. Дуже, м’яко кажучи, здивував і боляче вразив нас один нерядовий випадок по Чинадіївській сільській раді. В тому населеному пункті міська жителька придбала будинок, аби створити прийнятні умови для догляду за своїм 20-річним важкохворим сином – інвалідом першої групи. Всі документи оформила, відвідала селищного голову, який їй повідомив, що вона може також приватизувати й ділянку поряд з будинком для ведення особистого підсобного господарства. Та коли жінка вже звернулася з офіційною заявою до сільради, їй сказали, що та земельна діляночка належить іншому власникові. Зрозуміло, що юридичного штибу пояснення і підстави будь-коли можна знайти, щоб виправдати таку несправедливу по відношенню до соціально незахищеної родини "накладку". Але ж є ще й моральний бік справи! Дуже багато надійшло до нас скарг щодо затягування оформлення документації у відділі земельних ресурсів Тячівської райдержадміністрації. На Міжгірщині люди нарікають на те, що нібито в районі масово відміняють державні акти на право власності на землю. В цьому районі прийом ми проводили буквально минулої п’ятниці, тож ще не встигли розібратися в суті проблеми. Але обов’язково з’ясуємо причини виникнення такої нештатної ситуації. Адже по допомогу до нас з цього приводу прийшло понад три десятка міжгірчан.
– Які найбільш неординарні звернення запам’яталися вам?
– За кожним з них – індивідуальні драми, складні життєві ситуації. Деякі розповіді неможливо навіть вислухати без душевного болю. Та найважче – реально допомогти, коли йдеться про організацію повноцінного розслідування кримінальної справи. Так, на Мукачівщині до нас звернулася жінка – мати, син якої загинув за нез’ясованих обставин. Правоохоронці констатували нещасний випадок. Заявниця ж має підстави вважати, що загибель її дитини спричинена злочинним насильством.
На кожному прийомі не обходиться і без приємних вражень, коли зустрічаємося з людським співпереживанням. Ось у тому ж Мукачівському районі нас відвідала група вірян однієї з греко-католицьких парафій, стурбованих станом здоров’я свого душпастиря – люди просили допомогти фінансово, щоб налагодити повноцінне лікування свого занедужалого духівника.
– Якими є особливості заяв, пов’язаних з блоком питань з житлово-комунальної сфери?
– Найбільше таких заяв – колективних. Це тому, що утримання та ремонт багатоквартирного житла чи об’єктів комунальної інфраструктури потребують значного фінансування. Дуже складне питання у Міжгір’ї по вулиці Локоти щодо будинку №16, який селищна рада тривалий час не приймає в експлуатацію та не бере на свій баланс, хоч він опинився в розряді безгоспних. Через це мешканці його не можуть вирішити ряд побутових та комунальних проблем, не мають юридичних підстав і для приватизації своїх помешкань. Будемо допомагати, сподіваємося, що з розумінням до цього поставиться і Міжгірський селищний голова. А в місті Хуст мешканці вулиці Локоти просили посприяти в ремонті каналізаційної мережі. Відрадно, що частково вже вдалося задовольнити їхню заяву, поступово довершимо роботи – окрім власне водовідведення, буде облаштовано й каналізаційні колодязі.
В Іршаві мешканці будинку №23 по вулиці Шкільній звернулися з надією, що отримають допомогу в ремонті даху. І хотів би відзначити такий позитивний момент, що оперативному вирішенню цієї проблеми, ціна якої – 100 тисяч гривень, допомогла активна співпраця представників народного депутата та Іршавського міського голови Івана Івановича Паленчака. Такі ж добрі ділові взаємини і плідне двостороннє спілкування складаються у нас і з Виноградівським міським головою паном Бочкаєм.
– Може, тут відіграють роль їхні по-літичні вподобання?
– Навпаки, для цих посадовців притаманне розуміння і вболівання не за політичні перипетії і пов’язані з ними, скажімо, кадрові розстановки, а за розв’язання насущних проблем своїх земляків. Знаєте, чимало є питань задавнених, невирішуваних упродовж тривалого часу, і людям поперемінно з одного й того ж приводу доводиться, так би мовити, комплексно звертатися до різного рівня посадовців, різних народних депутатів і т.д. Тобто стукати в різні двері. І, що показово, нам неодноразово доводиться чути не нарікання, а, навпаки, слова подяки на адресу своїх попередників, які тією чи іншою мірою вже допомогли нашим сьогоднішнім заявникам. І це приємно, як і завжди, коли довідуєшся, що співчуття і взаємодопомога в нашому заполітизованому житті, слава Богу, не на останньому місці. Ось, до прикладу, батько студента на Міжгірщині розповів, що один з нардепів торік допоміг оплатити навчання його сина у виші. Нині ж він прийшов зі сподіванням, що у такій допомозі йому не відмовить й інший депутат-закарпатець. Звісно ж, доброчинний фонд Олександра Кеменяша "Благодар" здібного і наполегливого юнака з гірського села обов’язково підтримає у його прагненні здобути вищу освіту.
– Напевне ж, систематизуєте й узагальнюєте заяви всіх відвідувачів. До яких висновків дійшли за попередні два тури прийомів у громадських приймальнях?
– На сьогодні очевидно, що чимало со-ціально-економічних питань, зокрема в нашій області, потребують активного й наполегливого вирішення в інтересах людей. А політична нестабільність, та й світова фінансово-економічна криза, відголоски якої докотилися вже й до нас, заважають суспільному розвитку чимдалі дужче. Замість кидатися у нові виборчі баталії, треба уважніше дослухатися думки земляків, не спокушати їх дармівщинкою від партійних штабів, а на ділі переконувати, що наш добробут – то плід спільних зусиль усіх громад і кожного мешканця, усіх громадських і політичних об’єднань, депутатів рад усіх рівнів – від сільської до парламенту, кожного держслужбовця чи представника органів правопорядку.
Враховуючи стан, який склався і в житлово-комунальній галузі Закарпаття, і в сфері використання земельних ресурсів в області, на мою думку, на часі розробка комплексних програм з реформування, удосконалення цих важливих ділянок суспільного співжиття. І не тільки на місцевому рівні. Хоч Верховна Рада ніби й розпущена Президентом, усе ж висновки, винесені нами з громадських приймалень, переконаний, ляжуть в основу майбутніх законодавчих ініціатив та законопроектів народного депутата Олександра Кеменяша. Бо нам слід переходити від демократичних перевиборів до економічних реформ, до стратегічних напрацювань. І всі потреби і сподівання закарпатців мають бути відображені у Держбюджеті-2009, тобто реально втілені задля підвищення соціальних стандартів нашого життя.
– Дякую вам, Степане Степановичу, за цікаву й повчальну розмову.

Запитувала Ірина АНДРІЙЧУК