10 років тому Закарпаття спіткав катастрофічний паводок

На початку листопада минають десять років відтоді, коли про Закарпаття заговорив увесь світ.

На жаль‚ причиною цьому став катастрофічний паводок‚ який 4-5 листопада 1998 року вирував на території області й завдав шкоди та горя 16000 закарпатських родин.
За післявоєнний час у регіоні спостерігалися 20 повеней, які завдали значних збитків господарству. Зокрема‚ наприкінці грудня 1947 року температура повітря піднялася з мінус 14 до плюс 12 градусів. У результаті повінь за добу знищила 33 залізничних мости, змила близько 60000 кубометрів ґрунту, затопила селище Вилок і частину міста Хуст. Наступні великі повені в басейні річки Тиси сформувалися в грудні 1964 року, травні 70-го, липні 80-го, листопаді-грудні 92-го років. Під час повені 1970 року затопило місто Тячів і десятки низинних сіл. 1992 року – частина Ужгорода, Перечина, а також багато сіл у Тячівському та Рахівському районах. Але такого, що стався у 1998 році за обсягами руйнувань і кількістю загиблих, наш край не пам’ятав. Літньо-осінній сезон на Закарпатті був дощовим. За даними спостережень усіх без винятку метеорологічних станцій щомісячна кількість опадів перевищувала норму. Підвищення рівнів води розпочалося 4-го листопада на фоні попереднього дощового паводку, який сформувався на річках Закарпаття наприкінці жовтня.
Порівняно з рівнями води на початок листопадового паводку загальне їх підвищення в створах гідрологічних постів досягали 1,7-3,6 м на Тисі поблизу Тячева та Вилока, Латориці поблизу Мукачева --4,1-6,1 м. Рівні води в 13 створах перевищили історичні максимуми. По всій території області на малих річках і потічках (струмках) у населених пунктах формувався значний місцевий стік, що спричинило затоплення понижених місць. Унаслідок цього були підтоплені 269 населених пунктів‚ 40793 житлових будинків і 2984 зруйновані. Стихія пошкодила та зруйнувала понад 96 кілометрів автодоріг, близько 7 кілометрів водозахисних дамб, кілометри берегоукріплень, 60 мостів. Знеструмленими залишалися 162 населених пункти. З багатьма з них перервався й електрозв`язок. Загалом господарству області було завдано збитків на 800 мільйонів гривень. Фактично від водної стихії потерпала вся область.

А вистояти закарпатці зуміли завдяки допомозі, співчуттю й підтримці з боку всієї України, а також міжнародних організацій. Із перших же годин до боротьби зі стихією стали воїни військ Національної гвардії, спеціалізовані підрозділи рятувальників МНС та вояків Міноборони, бригади облводгоспу, облавтодору, Укртелекому, працівники закарпатської міліції, Ужгородського відділка залізниці. На прохання облдержадміністрації МНС оперативно доставило в область 326000 мішків для нарощування дамб, ще 80000 надійшли з Угорщини. Через карпатські перевали потягнулися автокаравани з будівельними матеріалами, продуктами, іншими гуманітарними вантажами зі всієї України.

Почався період ліквідації наслідків катастрофічної повені‚ а головне – усунення та запобігання причин їх виникнення. Для ліквідації наслідків цього паводку Урядом була прийнята Програма протипаводкових заходів у Закарпатській області на 1999-2000 роки, якою передбачалося виконання робіт загальною вартістю 71,4 млн. гривень. Фактично ж вона була профінансована на 45 відсотків, а виконано робіт лише від 17 до 46 відсотків. Але навіть ці обсяги виконаних робіт дозволили більш ніж удвічі зменшити збитки від паводку 2001 року (317 млн. гривень) у порівнянні з 1998 роком, хоча паводок був потужніший за попередній. Наразі на території Закарпаття вжиття комплексу протипаводкових заходів триває й донині. Як вважають фахівці, альтернативи впровадженню протипаводкових програм немає, адже саме вжиття попереджувальних протипаводкових заходів дозволяє зменшити суму збитків та убезпечити ряд населених пунктів області від руйнівної води. Це підтвердила й повінь, яка мала місце у липні 2008 року, коли сума збитків склала вже близько 164 мільйонів гривень, повідомили Репортеру у Центрі пропаганди ГУМНС у Закарпатській області.