Будівлі Ужгородської чоловічої греко-католицької учительської семінарії — 125 років

125 років тому в Ужгороді на вулиці Капітульній, навпроти кам’яних стін середньовічного замку, було споруджено будинок Ужгородської чоловічої греко-католицької учительської семінарії.

Засновано учительську семінарію в 1793 році. Багато зробив для її відкриття Мукачівський єпископ Андрій Бачинський. Семінарія готувала вчителів і півцедяків для народних та церковних шкіл. Першим директором семінарії був Дмитро Попович. Перші 90 років учбовий заклад не мав власної будівлі. Він орендував класні приміщення в багатьох будівлях міста.
В окремі роки семінарія і її підготовча школа розміщувалися в приміщенні міського магістрату, в стінах Ужгородського замку, у внутрішньому будинку Конвікту (нині будинок Національного університету). Спочатку навчальний процес тривав п’ять місяців. З 1834 по 1843 роки продовжений до одного року. З 1844 до 1872 – навчання дворічне, до 1899 р. – трирічне, до 1938 – чотирирічне, далі до закриття семінарії – п’ятирічне. Коли на початку 70-х років ХІХ ст. навчальний процес було продовжено до трьох років, постало питання спорудження власного будинку семінарії. Було зроблено кілька архітектурних проектів будівлі. Комісія відібрала той, який представив професор Ужгородської гімназії, канонік Іван Мондок. Місцем спорудження семінарії обрали південний схил Замкової гори, так званий Сад Чурговича. Дуже вдало використано схил місцевості, де за навчальним корпусом зробили два двори. Верхній двір використовувався для навчального процесу, а нижній – як господарський та гаражі. У 1883 році завершено будівництво першого поверху нової будівлі семінарії, а в 1886 році – другого. Навчальний процес у новому приміщенні розпочався у 1884 році. Першим директором у новій будівлі семінарії був Юлій Дрогобецький. На першому поверсі семінарії розміщувалися навчальні аудиторії, на другому – шкільний інтернат-гуртожиток, а в підвалах – майстерні. В 1887 році 3 грудня на Введення в храм Пресвятої Богородиці в семінарії відбулося освячення нової каплиці. В 1933-36 рр. до головного корпусу було прибудовано спортивний зал, який, крім того, був також актовим та кіноконцертним. Тоді будинок набрав сучасного вигляду у формі букви „П”. Після спорудження нового спортивного залу дирекція семінарії мала можливість перенести каплицю у більше приміщення, яке вміщувало до 120 чоловік. Значну частину художніх робіт для каплиці виконав викладач навчального закладу Йосип Бокшай. Головною, найбільшою іконою, була Напрестольна „Христос серед дітей”. Нова каплиця була освячена 4 грудня 1936 року. На освяченні були присутні Мукачівський єпископ Олександр Стойка, губернатор Константин Грабар, віце-президент Яр. Мезник, члени капітули, провідні працівники управління освіти, професори семінарії. В будинку вчительської семінарії працювала ціла низка видатних педагогів нашого краю. В 1897 році тут розпочав педагогічну діяльність Августин Волошин – визначний громадсько-політичний діяч, Президент Карпатської України, Герой України. З 1917 по 1938 рік він був незмінним директором семінарії. Поряд з Августином Волошиним в навчальному закладі працювали такі високопрофесійні педагоги, українські патріоти, як Августин Штефан, Іван Мурані, Олекса Приходько, Віктор Желтвай, Степан Дудинський, Михайло Дутка, Микола Долинай, Йосип Бокшай та багато інших. Вчительську семінарію закінчили кілька тисяч висококласних педагогів, які працювали в горожанських, народних і церковних сільських школах, несучи знання і культуру місцевому населенню. Лише за педагогічну діяльність Августина Волошина, а це понад 40 років, його учнями були близько півтори тисячі випускників, яким він вручив дипломи вчителя. Вчительська семінарія була закрита в 1947 році. Кілька років в будинку розміщувався Ужгородський педінститут, а після переданий Ужгородському державному університету. В ньому розміщувалася військова кафедра вузу, в останні роки – юридичний факультет Національного університету. В 90-і роки ХХ ст. на фасаді будинку встановлені дві меморіальні таблиці, присвячені Августину Волошину і вихованцям семінарії, які загинули під Хустом на Красному Полі 15 березня 1939 року. На ній викарбувані тринадцять прізвищ учнів вчительської семінарії. Ужгородська чоловіча вчительська семінарія поряд із жіночою семінарією, гімназією, торговою академією були найкращими і найбільшими навчальними закладами області, які готували кадри для освіти і шкільництва Закарпаття та сусідніх держав.
Павло БІЛЕЦЬКИЙ, спеціально для "Репортера"