На Закарпатті лісозаготівельна галузь терпить великі збитки

Свалявський район, у якому колись лісозаготівельна галузь була пріоритетною, а меблеві і деревообробні підприємства славилися на цілу Україну, тепер стоїть наче на розпутті. Ліс ніби то є, але обсяги його заготівлі рік у рік зменшуються, від чого виробництва, зав’язані на ньому, потерпають, терплять великі збитки. Через це чималих коштів недораховується і районний бюджет.

Цілком природнім є бажання багатьох зберегти флору Карпат, залишити її у первозданному вигляді. З іншого боку, закривати заводи тепер, коли на вагу золота кожне робоче місце, означає працювати на кризу, яка добряче пошарпала нас.

Що робити, аби досягти певної рівноваги, консенсусу? За роз’ясненням звернулися до начальника управління економіки Свалявської РДА В.Савчук.

– Вікторіє Дмитрівно, останніми роками район має чимало проблем з лісозаготівельною і деревообробною галуззю. В чому причина цих негараздів?

– Аби зберегти природу в її первісному стані, галузеве міністерство всупереч здоровому глузду щорічно приймає відповідні циркуляри, накази, які унеможливлюють неконтрольовану заготівлю деревини. І на ці документи приймаються ще й відповідні урядові закони, направлені на збереження цілісності екосистеми.

В цілому ідея непогана. Люди із здоровим глуздом обома руками за неї. З іншого боку, ліс, як і все живе, має здатність старіти, хворіти, травмуватися від буревіїв, що спричиняють досить численні буреломи, потерпати від зсувів, ерозії.

Як тут поступити, що робити, аби і вовк був ситим, і ягня вціліло? Перефразовуючи даний афоризм, напрошується цілком слушне запитання: що робити з перестарілим лісом, якого рік у рік у нас стає дедалі більше, до того ж у важкодоступних місцях, під полониною? Хто займатиметься санітарною рубкою, яка, хочемо ми того, чи ні, є обов’язковою, запланованою? А просвітлення лісу, без якого величезні площі заростуть чагарником, дрібним, нездоровим молодняком, від чого останній здичавіє?

У районі цим займаються поки що два головні лісокористувачі – ДП „Свалявське ЛГ” та філія „Свалявадержспецлісгосп”. По лісорубних квитках їм відпускається заготовляти найбільшу кількість деревини, в якій головного користування складає менше половини запланованого.

– Отже, незважаючи на проблеми, галузь існує?

– Не тільки існує, вона є однією з пріоритетних галузей економіки району, а тому її збереження і розвиток – завдання номер один, адже це і робочі місця, і поповнення місцевого бюджету. До того ж досить суттєве. Торік, наприклад, ДП „Свалявське ЛГ” відрахувало понад три мільйони і майже 60 тисяч гривень. Цей показник за величиною другий у районі серед промислових підприємств основного кола.

Разом з тим, розглянувши обсяги виділених у встановленому порядку лімітів лісосічного фонду впродовж останніх трьох років, бачимо, що тут намітилася досить чітка динаміка щодо їх зниження. Так, наприклад, якщо у 2007 році вони складали 107,2 тисячі кубометрів, то у 2009-му – лише 88,5.

Відповідно рік у рік зменшуються і обсяги лісозаготівлі. Про це, зокрема, свідчить аналіз освоєння лісосік головного користування та рівномірно поступових рубок. Скажімо, якщо у 2007 році обсяги заготовленої деревини в районі складали 105,5 тисячі кубометрів, то в минулому році скоротилися на 21,2 відсотка, тобто суб’єктами господарювання Свалявщини було заготовлено лише 83,1 тисячу кубометрів.

– Що спричиняє виникнення таких проблем?

– Якщо відверто, тут запитань більше, ніж відповідей. Поки що єдиному на сьогодні господарю лісу – держлісгоспу не дають нормально працювати часто правдами і неправдами прийняті розпорядження, окремі лобійовані закони. Часто-густо доля лісу залежала від пріоритетів, котрі сприяли економічному розвитку інших галузей, а не деревообробної.

Складність та відповідальність ведення сучасного лісового господарства в тому, що паралельно з вирішенням минулих проблем потрібно запроваджувати новітні підходи господарювання в лісах, які базуються на засадах сталого розвитку, впровадження високоефективних технологій.

Не дозволяють нормально працювати і часом непродумані прийняті урядом окремі документи. Мова йде про введення в дію постанови Кабміну України від 22.10.2008 року №929, котра забороняє здійснювати рубки головного користування букових насаджень у період від 1 квітня по 30 вересня включно. Оскільки 96 відсотків лісового фонду в районі складає букова порода, це призводить до зниження обсягів заготівлі та переробки деревини, а отже, погіршення фінансового стану лісопереробних підприємств, зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів. Проблемою став попит на букову сировину, який щорічно знижується. В минулому дошки твердих порід дуже цінувалися за кордоном, йшли на експорт. А віднедавна інтерес зарубіжних партнерів до них упав.

На сьогодні більшість деревообробних промислових підприємств району працюють на хвойних та м’яколистяних породах. Але, на жаль, їхній запас у нас дуже незначний, складає до 5 відсотків від загального лісового фонду. Смереки не витримують кліматичних умов, які притаманні нашому висотному поясу і хворіють, через що втрачають у цінності. Тому запаси хвойних порід чимдалі, тим більше вичерпуються, а лісовий фонд оновлюється буковими насадженнями, стійкішими до наших умов. Єдиний великий плюс лише в тому, що переробка такої деревин значно легша, не потребує великих затрат і зусиль.

Таким чином деревообробна галузь може вижити лише за умови переходу підприємств на глибоку переробку букової сировини. Цей досвід для району не новий, не один рік з успіхом використовувався на лісокомбінаті. Для цього існуючим підприємствам потрібно вкласти значні кошти для переоснащення виробництв, але шкірка вичинки варта. Тому на сьогодні основним завданням для злагодженої роботи та досягнення балансу інтересів лісокористувачів і деревообробних підприємств є пошук та спрямування інвестиційних ресурсів у переоснащення і розвиток виробничої бази. В першу чергу тих, котрі спрямовані на глибоку переробку сировини. Про це, зокрема, йшлося на нараді при голові райдержадміністрації. Питання стану використання лісових ресурсів підготував заступник голови Т.Бауман.

– А якщо цього не станеться?

– Тоді на позитивні зміни в деревообробній галузі годі сподіватися, Адже рік у рік кількість суб’єктів господарювання, ладних на умовах підряду заготовляти деревину, зменшується. Так, якщо у 2007-му їх було дев’ятнадцять, то через рік лише дванадцять. Це призвело до зменшення заготівлі сировини.

За умови роботи підприємств на повну потужність потреба в деревині складає близько 114,6 тисячі кубометрів. Торік було заготовлено лише 83,1 тисячі кубометрів, що склало 72,5 відсотка від потреби. Якщо від цих відсотків відняти 20 заготовлених і вивезених за межі району ТОВ „Ено-меблі” від загального ліміту по заготівлі, то картина буде не з кращих.

Тому перспектива збереження і належного функціонування деревообробної галузі лежить у площині запровадження новітніх технологій, котрі, звичайно, коштують чималих грошей, але робити це потрібно і чим скоріше, тим краще. Ці завдання на ближчі роки повинні стати стратегічними.

Автор: Борис Іванчов