«Так, Масарик!» на Закарпатті

«Людина мусить повірити в себе і тоді вона може все. Я вірю в свою зірку!», - ці слова належать Томашу-Гаррігу Масарику, знаного як першого чехословацького президента та «батька» новітньої чеської державності, а також великого гуманіста, захисника малих народів у новій Європі.

За словами дослідника Олексія Підлуцького, якось наприкінці 20-х років минулого століття Бернард Шоу в інтерв’ю «Таймсу» про свою улюблену ідею — Сполучені Штати Європи висловився чітко. «Але ж це утопія, — заперечив журналіст. — Хоча б тому, що неможливо знайти людину, яка могла б стати президентом таких Штатів. Вона мусить мати надзвичайну широту поглядів і бути здатною входити в найменші дрібниці, мати вдалий досвід реального державного управління і разом з тим залишатися високоморальною особистістю, бути знаною в усій Європі і водночас не наразитися ані англійцям, ані румунам, ані французам, ані шведам. Такої людини просто немає і не може бути». — «Як немає? — щиро здивувався Бернард Шоу. — А Масарик?»
Цього року Чеська Республіка відзначає 160-річчя від дня народження Томаша Масарика, значення якого високо цінується і мешканцями нашого краю. З шани до цього видатного чеського ученого-філософа, політичного і державного діяча у 2003 році в Ужгороді встановлено пам’ятник Томашу Масарику.
Сьогодні, 6 грудня 2010 року у фойє адмінбудинку облдержадміністрації Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові презентувало розгорнуту виставку «Так, Масарик!».
Її мета – згадати про діяльність великого державного діяча Чеської Республіки, про нашу спільну історію та її героїв, які заклали фундамент взаємоповаги та мирного співіснування у спільному європейському просторі.
У заході взяли участь голова ОДА Олександр Ледида, перший заступник голови облради Володимир Закурений та заступник голови облради Андрій Сербайло, начальник головного управління з питань євро інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму ОДА Ернест Нусер, начальник управління культури ОДА Юрій Глеба представники чеського товариства, що в обласному центрі, депутати обласної та міської рад, представники молоді, громадськості.
Генеральний консул Чеської Республіки у місті Львові Давід Павліта запросив усіх присутніх оглянути виставку, фотосвітлини та залюбки взявся знайомити з ними, розповідаючи про знаного співвітчизника Томаша Масарика, його діяльність як громадського та державного діяча.
У кожному слові – виваженість, повага до історії та віра у світле майбутнє наших держав, сподівання на нашу подальшу плідну співпрацю.
Для України постать Т. Масарика подвійно цікава. Він перебував тут у добу Центральної Ради, був знайомий з українськими діячами через Віденський парламент і, зокрема, спілкувався з Іваном Франком, Михайлом Грушевським, а в роки української національної поразки президент Масарик жертовно надав притулок і політичну та фінансову допомогу українській інтелектуальній еміграції. Він залишив велику наукову, літературну і публіцистичну спадщину, в якій торкався центральних питань життя сучасної людини і суспільства.
Та, за твердженням дослідників, найбільша його заслуга полягає у тій праці, яка врешті увінчалася проголошенням державної незалежності Чехословаччини 28 жовтня 1918 року. Без перебільшення, саме інтелектуальна, політична і моральна позиція Т. Масарика мала кардинальний вплив на всю подальшу політичну ситуацію в Європі впродовж ХХ століття.
Народився Т.Масарик у с. Годонін (Моравія) в словацько-німецькій родині. У 1876 закінчив Віденський університет. Після розподілу Карлового університету в Празі на німецький і чеський університети (1882) — професор філософії у чеському університеті, У 1890 приєднався до «молодочеської» партії, а в 1900- заснував Чеську Народну Партію (т. зв. Партію Реалістів). У своїй політичній діяльності пройшов довгу еволюцію від космополіта до національно свідомого лідера. Як депутат австрійського парламенту взяв участь у дебатах навколо польсько-українських стосунків у Галичині й у великій промові (25.5.1908) виступив на захист українських прав.
Під час Першої світової війни 1914-18 зайняв антиавстрійську позицію і пов’язував надії та розв’язання чеської проблеми з перемогою Антанти. В 1915 організував Чеський комітет у Парижі, пропонував розв’язати національне питання у Центрально-Східній Європі шляхом надання самостійності народам Австро-Угорської імперії й автономії народам Російської імперії. Відстоював ідею єдності чесько-словацької нації. Під час свого перебування в Росії й Україні (1917-18) організував легіон з чехо-словацьких військовополонених. Уклав угоду з урядом Української Народної Республіки про екстериторіальний статус легіону.
Після укладення Берестейського миру 1918 анулював цю угоду (легіон зберігав нейтралітет під час радянсько-української війни і виїхав з України на Далекий Схід). Незважаючи на свої русофільські тенденції, проявляв симпатії до українського національного руху. Був знайомий з Іваном Франком. Під час перебування в США (травень-листопад 1918) організував спілку емігрантів, які представляли народи Австро-Угорщини. У його склад увійшли М. Січинський, Л. Цегельський — від українців та Г. Таткович - від угро-русинів Закарпаття. На основі угоди з Угоро-русинською радою в США Закарпаття було включене у склад Чехо-Словацької республіки у 1919.
Ставши президентом Чехо-Словаччини, підтримував діяльність українських еміграційних груп у Празі та ін. містах, допоміг відкрити і забезпечив фінансовою підтримкою Український Вільний Університет (1921), Вищий Педагогічний Інститут ім. Драгоманова (1923, обидва у Празі) та Українську Господарську Академію у Подебрадах (1922).
У 1923 р. Герберт Гувер, якому незабаром після того судилося стати президентом Сполучениних Штатів Америки, та Томаш Масарик, скликали у Празі перший міжнародний конгрес по менеджменту. Саме тоді ряд великих компаній, таких, наприклад як «Дюпон» і «Дженерал Моторс» у Сполучених Штатах, почав реорганізовуватися на основі нових концепцій менеджменту. Заслугою Масарика було створення у міжвоєнній Чехо-Словаччині стабільного і функціонуючого демократичного ладу. Користувався значною популярністю серед українців.
Прес-служба облради