Вертепи Закарпаття вже готуються до Коляди
За кілька днів християни східного обряду відзначатимуть світле свято Різдва Христового. Про диво народження Сина Божого Ісуса сповіщатимуть радісні колядки. А різдвяні традиції Тячівщини оживуть у вертепних дійствах, які стараннями місцевих ентузіастів ще супроводжують Різдвяну ніч у селах.
Одним із таких є завклубом села Тарасівки Іван Мацола. Уже понад десять років він згуртовує навколо себе сільських юнаків, які цінують і шанують давні традиції рідного Терешулу. Щороку їх вертепна група не тільки звеселяє односельчан, а й успішно представляє село на традиційному районному фестивалі-конкурсі колядницьких груп у Тячеві. Своєю самобутністю та безпосередністю тарасівчани здобувають прихильність журі та публіки. Глядачі залюбки фотографуються з колоритними героями вертепу у масках, які сповнюють площу дзвінкими переливами калатал на своїх кожухах.
Готуватися до різдвяної містерії вертепна група починає після Миколи. Близько десятка юнаків збираються, як правило, у сільському клубі, узгоджують сценарій, кожен сам собі готує вбрання, фантазуючи над образом героя, проводять репетиції. Серед обов’язкових дійових осіб тарасівського вертепу – Ангели і Пастирі, а також Дід і Баба.
На Святий Вечір, близько десятої вечора за місцевим часом, вертепна група вирушає від хати до хати, щоби сповістити сельчанам радісну новину: «Христос’ся рождає!»
За сільським звичаєм, колядники повинні переступити поріг хати, надворі колядувати не годиться. Вертепне дійство складається із вступного слова, декількох колядок (до десяти), перемежованих віншуваннями газдам добра, щастя, багатства, всіляких гараздів аж до наступних Святок. Співають усім відомі колядки «Рождество», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Дивная новина» та інші.
Наступного дня коляди продовжуються. До звеличення Різдва Христового долучається ще й церковна коляда – чоловіки старшого віку, які віддають заколядоване на потреби церковної громади. У Тарасівці є кілька таких груп.
«У наш час традиції відживають, і не всі хочуть пускати в оселі колядників», – каже Іван Мацола. – «Хоча є й такі, що навпаки, радо запрошують до себе».
Втім, як би не було, а тарасівчани вважають, що давні різдвяні звичаї, які живуть стільки ж, скільки і саме село, треба пам’ятати, шанувати і передавати наступним поколінням. Наталія Маджара
UA-Reporter.com