ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Закарпатська "атака" на пластмасу! (ФОТОРЕПОРТАЖ)

    28 березня 2024 четвер
    51 переглядів
    Закарпаття. Від цукерниці – до шафи.

    Пластикові пляшки настільки увійшли у наш побут, що ми вже й не замислюємося над тим, яка кількість побутових відходів щоденно потрапляє на звалище. А щоб їх утилізувати, скільки потрібно коштів! Та й переробних підприємств на території Закарпаття немає…

    Проте весь, здавалося б, непотріб дехто умудряється використати максимально раціонально, виготовляючи зі старих коробочок, пляшечок та скляночок речі домашнього вжитку.

    Атака на пластмасу

    Мешканець селища Вишково, що на Хустщині, Олександр Деяк – недипломований митець. Він має настільки багату творчу уяву, що з будь-якого побутового відходу вміє придумати щось гарне та корисне.

    – У природі немає нічого зайвого, – заявляє народний умілець. – Усе, що створене Богом чи руками людей, слугує початком чогось нового. Це ми вже, відкидаючи те, що нам більше не подобається чи не приносить користь, «будуємо» сміттєзвалища. Скажімо, з пляшечок із-під «мінералки» можна виготовити стаканчики для розсади, декоративні прикраси, годівнички для пернатих та багато іншого.

    Пан Олександр у вихідні разом із сім’ю займається пластиковою творчістю, учить дітей та онуків фантазувати над підручними матеріалами. Часом чоловік дає безкоштовні майстер-класи й сусідським дітлахам.

    – Основним моїм заняттям є плетіння з кукурудзяного листя. З того живемо. Сувеніри збуваю на місцевому ринку туристам, – каже 56-річний вишківчанин. – Але, крім того, виготовлюю багато ужиткових речей із того, що потрапляє під руки. Це вже – креатив для душі та для благоустрою «родинного гнізда».

    А в господарстві сивочолого майстра з юнацькими іскорками в очах справді багато неординарних виробів. Це – і рамки для світлин, і різні кухонні атрибути, і стрічкові штори для дружини, і навіть пет-теплиці для городини.

    Від цукерниці – до шафи

    У селі Олександра Деяка називають майстром «золоті руки». Здається, немає такої роботи, з якою б не впорався чоловік. Його пластикові іграшки просто обожнюють малюки, а за порадою до умільця приходять навіть ремісники з сорокарічним стажем.

    – Першою річчю, яку я зробив із пластику, була цукерниця. Мудрував над нею години три. Вийшло досить «коряво». Наступного дня змайстрував газетницю для періодики. А потім поступово народжувалися все новій й нові ідеї, – розповідає для «Карпатського об’єктива» самодіяльний «екодизайнер». – А все почалося з того, що в одному угорському журналі я прочитав матеріал про митця, який створив із пластикових пляшок кілька десятків вишуканих садових скульптур. Захотілося спробувати й самому. Та починав із найпростішого. у моєму «творчому доробку» птахи, метелики, ведмедики, зайці, олені, визи, салатниці, ляльки, настінні панно, хлібниці, м’ячики, собачки, підсвічники, люстри, кораблики, килимки, дзвіночки, квіти, дерева, чохли для телефонів, сумочки, корзини, навіть скриня для білизни із пет-тари. Досить привабливо виглядають сережки, браслети та буси із пляшок. Усе, що потрібно для виготовлення красивої саморобки – це сам пластик, ножиці, клей, свічка (для заокруглення відрізаних країв), дротики, політ фантазії і трохи кмітливості.

    До речі, вишківчанин виготовляє не просто красиві сувеніри, свої статуетки він оздоблює різноманітними декоративними орнаментами із різних за кольором пластмасових смужечок. Деякі вироби фарбує, аби мали більш естетично привабливий вигляд. Цікаво, що інтер’єрні композиції виготовлені його руками не відрізняються від фабричних.

    Вторинна сировина настільки надихає пана Олександра, що він мріє збудувати із пластику гараж, будиночок для собаки та спорудити човен для риболовлі.

    – Середній термін використання пет-пляшки всього 10 хвилин. Однак, термін її повного розпаду в природі – не менше трьох сотень років. Ми повинні усвідомити, наскільки довго природа відновлює первинний баланс. Для чого смітити, коли все, що поруч, можна «переробити» самотужки, не завдавши при цьому шкоди довкіллю, – стверджує ремісник.

    Слухаючи задушевні розповіді Олександра Деяка, серце сповнюється гордістю через те, що у нашому краї мешкають такі працьовиті й цікаві люди, які не тільки люблять рідну землю, але й наділені неабияким талантом, естетичним смаком та духовною мудрістю.

    Марина Алдон

    P8122843

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору