Ужгородські хлібопекарі боряться за право жити ...у власному житлі

Ходіння по муках майже 5 мільйонів громадян України - мешканців гуртожитків усе ще триває. Цей гордіїв вузол чомусь досі не можуть (чи не хочуть) розв'язати ні парламентарії, ні Президент, ні прем'єр.

Хоча у передвиборних баталіях вони клянуться, що саме за їхнього владарювання ця проблема буде вирішена.
Якісь потуги чиновники все ж роблять, але заходи ці половинчасті і не дають конкретного результату. Саме таким неоднозначним є і Закон України «Про забезпечення реапізаціїжиглових прав мешканців гуртожитків», який набере чинності з 1 січня 2009 року, адже у ньому ніби йдеться про права мешканців на приватизацію своїх помешкань угуртожитках, а далі -проте, що можливо це лише за згоди їхнього власника.
Відомчий гуртожиток ВАТ «Ужгородхліб» на вул.Богомольця, 20 в Ужгороді - лише один із тисяч таких в Україні. Епопея боротьби за отримання у власність помешкань, у яких люди прожили десять, а то й більше років та зробили капітальні ремонти й переобладнання за власний кошт, триває і досі. Після історичної паперової «прихватизації» гуртожиток (разом із мешканцями) увійшов до Статутного фонду ВАТ «Ужгородхліб». Правомірність включення у Статутний фонд підприємства викликає серйозні сумніви, позаяк частка власності «Ужгородхліба» в гуртожитку становила лише 46%, а 54% — власність інших підприємств міста. Після приватизації життя мешканців гуртожитку стало схожим на життя на кратері вулкана. Всього було - і невиправдано завищена вартість проживання, і незаконне виселення працівників, і цілковита байдужість керівництва до стану будівлі. До речі, деякі мешканці, яких намагалися виселити, відстояли своє право на житло у суді.
За «післяприхватизаційні» роки мешканцям гуртожитку довелося пройти чимало пекельних кругів: зверталися у різні інстанції, до керівництва міста та області, у прокуратуру, СБУ з одним проханням - віддати у власність житло, яке належить їм. У відповідь, як правило, були відписки. Від одного з очільників ОДА довелося почути «заспокійливу» відповідь: «Та віддадуть вони вам ті конурки». А й справді - конурки, особливо у порівнянні з помешканнями українських можновладців. Та от тільки віддавати навіть їх чомусь ніхто не хоче. І навіть рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 грудня 2006 року про виключення зі Статутного фонду ВАТ «Ужгородхліб» вартості гуртожитку на вулиці Богомольця, 20 та зобов'язання керівництва підприємства передати його у комунальну власність міста не подіяло - А.Токарчук віддавати такий рідний йому гуртожиток не хотів. Ніякої юридичної сили не має і так званий Лист Фонду держмайна України під головуванням В.Семенюк щодо офіційного визнання помилковим внесення гуртожитків у Статутні фонди ВАТів. Не зважає ніхто і на той факт, що 27 лютого 2007 року прокуратурою М.Ужгород було порушено кримінальну справу за № 6101807 за фактом незаконної приватизації держмайна за попередньою змовою групи службових осіб ВАТ «Ужгородхліб».
Нині над дахом гуртожитку на вул.Богомольця, 20 нависла нова загроза. Як стало відомо, ВАТ «Ужгородхліб» має нових власників, окрім того, на продаж виставлена і державна частка майна підприємства (як кажуть, за заниженою вартістю). Чи можуть розраховувати мешканці гуртожитку на милість нових власників підприємства - малоймовірно. Та все ж закликають до їхньої совісті (звісно, якщо вона є) - віддайте гуртожитки їхнім мешканцям! Бо своє житло люди будуть відстоювати до останнього.
P.S. Як стало відомо, ВАТ «Ужгородхліб» припиняє свою діяльність. Уже з 15 жовтня „Ужгородхліба" на полицях магазинів немає, а завозять його із сусідньої області. Почалося масове звільнення працівників хлібокомбінату, і, як не дивно, звільняються працівники за згодою сторін.
Оксана Дудаш, Ужгород