Додати новий коментар
Двоє мешканців Мукачево поскандалили через кооперативний "інвентар" — сварка закінчилася смертю одного з них!
У суді свою провину закарпатець визнав і розповів, що відбувалося між ним та Василем.
«Бетонозмішувач був у спільному користуванні семи членів кооперативу, – зазначив він. – Ним користувалися всі згідно з домовленістю. Тоді його використовував Василь. Я у телефонному режимі попередив колегу, що прийду забрати бетонозмішувач, він погодився. Як ми й домовлялися, я з сином прийшов за ним. Василь стояв ще з двома хлопцями біля гаража. Я підійшов до них та спитав, де бетонозмішувач. Він був п’яним та відповів, що його нема, нічого не пояснивши. Між нами почалася суперечка з нецензурною лайкою. Дмитро, побачивши сварку, підійшов до нас, став між нами та почав мене вмовляти кілька днів почекати, бо Василь позичив бетонозмішувач комусь у с. Залуж. Під час цієї розмови я почув збоку крик «лопата» і побачив, як збоку позаду Дмитра Василь, тримаючи в руках над головою штикову городню лопату. Я одразу силою відштовхнув Дмитра у протилежний у бік, аби уникнути удару. Після цього, прикриваючи голову руками, застосував спортивний прийом: пригнувшись, ліктем зігнутої руки, силою відбив нападника, потрапивши чи то в лопату чи то в обличчя Василя. У ту мить мої очі були закриті, тож я не бачив, куди саме прийшовся удар. Помітив уже, як Василь упав горілиць разом із лопатою. Він спробував піднятися, але не зміг. Я, збагнувши, що він сильно вдарився, підійшов до нього з правого боку, підняв йому голову руками. У цей момент хтось забрав лопату, що лежала на землі поряд з Василем, та щось крикнув мені у грубій формі. Сторож кооперативу, який підійшов, сказав прибрати лопату з землі. Степан припер лопату біля стола між гаражами. Я попросив сина принести води для Василя. Я поливав його та розтирав йому руки. Він нічого не говорив. Тоді я сказав синові викликати «швидку», яка приїхала через 15-20 хвилин. Одночасно з лікарями приїхала і донька Василя з чоловіком та сином. Я спробував із нею поговорити, однак вона не хотіла. Потім прибула поліція, жодних пояснень в мене не вимагали. Десь через 4 години мене повезли на освідчення на стан алкогольного сп’яніння до лікарні, а потім взяли пояснення. Загалом із Василем у нас були дружні стосунки, вбивати його у мене ні умислу, ні наміру не було. Я оплатив лікування за весь час його перебування в медичному закладі».
UA-Reporter.com