Додати новий коментар

інституту ім. Августина Волошина Міжрегіональної Академії управління персоналом, в якому пан Бедь працював директором.

А тепер трохи арифметики. За оренду всієї будівлі пан Бедь сплачував Фонду комунального майна міста приблизно 2 800 грн щомісяця. Міжрегіональна Академія управління персоналом як суборендар сплачувала структурі пана Бедя 6 грн 1 копійку за квадратний метр. Тобто щомісяця виходило приблизно 22 500 грн. Як кажуть, відчуйте різницю. До того ж, згідно з угодою, із зазначеної суми 3% мали йти як плата за оренду, а решта – на утримання та капітальний ремонт приміщення. Звісно, ніхто капітального ремонту не робив. Якщо щось і робилося, то лише позірно.

Однак повернімося до угоди між Фондом комунального майна Ужгорода та комерційною структурою пана Бедя, яка орендувала згадану будівлю. Коли з Києва до Ужгорода приїхала ревізійна комісія МАУП і звернулася за інформацією до Фонду, то там дуже здивувалися. Вони й гадки не мали, що приміщення здавали в суборенду. Понад те - угоду було фальсифіковано. Зокрема у пункті, де вказано, що «орендар НЕ має права без згоди Фонду комунального майна здавати приміщення в оренду», цю саме частку НЕ стерли, що практично повністю змінило суть. Відомо, що за такі речі Закон суворо карає. Не кажучи про те, що значні кошти, які сплатила Міжрегіональна Академія управління персоналом за оренду приміщень, пішли не до бюджету міста, а до кишені цього «бізнесмена в рясі», який, відчуваючи, що коли-небудь випливуть його махінації, спеціально зробив заборгованість МАУП перед його ж комерційною структурою. Загалом на кількасот тисяч гривень. Були порушення і з оплатою праці працівникам філії МАУП. Отримували викладачі та співробітники у кращому разі половину від належного. Решта виплачувалася «своїм людям» готівкою, яка в жодних фінансових звітах не фігурувала.

Проте і цього панові Бедю було замало. 2002 року він вирішив втілити в життя свій новий бізнес-проект – Українську Богословську Академію імені Святих Кирила та Мефодія. Якщо врахувати, що в Україні православна церква має тільки один навчальний заклад – Київську духовну академію, то без роботи випускники новоствореного закладу не залишаться. Приходи лише на Півдні України потребують щонайменше 200 священнослужителів, якими славиться Закарпаття. Проте з часом, коли він побачив, що настала критична межа і більше студентів набрати не можна ( а відповідно – і сам проект не окуповується), то провів ліцензування Української Богословської Академії через Міністерство освіти. 2003 року було ліцензовано спеціальності «бакалавр філософії» та «бакалавр релігієзнавства». Тим часом у цьому закладі викладали не лише богословські спеціальності, а й мирські. До того ж частина з них повністю дублювалася із Закарпатським інститутом ім. Августина Волошина МАУП. Понад те, частина викладачів свої предмети викладали одразу в двох навчальних закладах. Гроші ж на утримання УБА брали з рахунків МАУП! Бедь сидів на двох стільцях – був ректором УБА та директором в Закарпатському інституті ім. Августина Волошина МАУП. Проте в Міносвіти перед ним поставили вимогу визначитися з місцем роботи. І ще один момент: хоча ліцензували Українську Богословську Академію, але торік набір студентів проводив… Карпатський університет імені Августина Волошина. До закладу, якого взагалі в природі не існувало! Точніше, Віктор Бедь вирішив так перейменувати свою Академію, оскільки зрозумів, що не багато знайдеться бажаючих отримати диплом юриста, де в назві ВНЗ фігуруватиме Українська Богословська Академія - мовляв, не солідно якось. Тому в кращих традиціях китайських фальсифікаторів вирішив використати вже розкручений бренд Закарпатського інституту ім. Августина Волошина МАУП. У результаті й з’явився цей Карпатський університет імені Августина Волошина. Бедь скористався і тим, що ці два заклади в одному приміщенні та й у приймальних комісіях сидять ледь не одні й ті самі люди. Тобто попросту «кинув» довірливих абітурієнтів, які планували навчатися в одному ВНЗ, а опинилися в якійсь конторі на кшталт «Роги та ратиці». До речі, значна частина студентів і