Додати новий коментар

У соцмережі один з користувачів "залив" відео на ютуб, порівнявши "бандерівське" село і села в Росії. Тим часом наводимо яскраві приклади закарпатських сіл.

У той час, коли в Росії країна знаходиться в глибокій кризі і навіть в таких курортних містах, як Сочі і Адлер заморожені будівництва, в Закарпатті люди у всю облаштовують будинки, обшивають новими, більш якісними матеріалами, засмучуються. Фермери активно займаються сільським господарством - вирощують виноград, полуницю, персики, хурму, ківі, яблука, заробляючи на експорті по Україні і для внутрішнього ринку.


Приміром, село Нижня Апша здобуло в районі славу місцевої Кончі-Заспи: жителі зводять тут замки і палаци


"Так що беріть приклад із закарпатців", - коментує користувач, який виклав в мережу ВІДЕО:

Для більш чіткої контрастності (і на противагу звинуваченнями особливо затятих шанувальників «русского мира» в неадекватній селекції) пропонуємо також ознайомиться і з багатими селами Закарпаття, таких як Біла Церква та Нижня Апша. Представники румунської нацменшини, які проживають на зазначеній території, побудували тут вражаючі архітектурні споруди.


Є дві деталі, які ріднять Тячів з Європою: дощ тут починається так само несподівано, як в Лондоні, і може йти тижнями. А місцеве населення уживається, як фламандці і валлони: без скандалів, але з погано прихованим роздратуванням.


- Анекдот такий є, - заздалегідь починає сміятися Мигаль Град: - Пішов раз мадярів вночі на гриби, а ліхтарик втратив. Ну намацав гриб, а що за гриб - не знає. Взяв на зуб спробував: «Тьху, гівно, - каже, - добре хоч, не настав!» Правда, смішно? - Натякає він на «жадібність» угорців.


Румун - дурний: гроші в бетон, гроші в бетон, - зубоскалять мадяри, дивлячись на замки, які відгриміли їх сусіди. - Вони в 1990-і роки на горілці піднялися. Ціна залежала від того, в якій ванній розводили спирт: якщо в перламутровою, то горілка була дорогою, а якщо у звичайній - дешевою. По $ 2 з ящика, по 100 ящиків на день.


Тячів - місто багатонаціональне: на вулиці Армійській живуть угорці. Лазовський і Леонтовича облюбували цигани, центр викупили румуни. А місцеві багатії мешкають на Поле чудес, або вулиці листопада.


Такі можуть собі дозволити «обідаті у Бердаркі» (у найдорожчому ресторані міста), чого не скажеш про жителів Пролетарській, Жовтневої або Комсомольській. Але на заможність закарпатців та тячівців це ніяк не впливає.


До речі, у Міжгірському, Іршавському, Ужородском, Мукачівському та Берегівському будиночки зовсім нічим не менші.