Екс-директору Іршавського райбудпобуткомбінату Закон — по барабану!

...28 вересня. Над Іршавою згущаються чорні грозові хмари - очікується велика злива. Навіть небо закрилося хмарами, щоб не бачити голодуючих жінок МКП „Сервіс", яких нахабно вигнав із "своїх" приміщень колишній директор Іршавського райбудпобуткомбінату п. Поляк І.В.

Вигнав і не хоче змиритися — майже цілий рік! — із рішенням Закарпатського апеляційного суду, який 15 листопада 2006 року задовольнив апеляційну скаргу Маргарита Гузинець, Марії Палож, Юлії Бобик, Ганни Дикої, Світлани Ройкота інших працівниць МКП „Сервіс", тобто визнав недійсним та скасував протоколи №2, 3, 4 загальних зборів МКП „Сервіс" від 28.02 2005 року. Поляк І.В. одноосібно написав протоколи, за якими він став правонаступником МКП „Сервіс", переоформивши мале підприємство на Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервіс", і привласнив приміщення МКП „Сервіс" відповідно до рішення Іршавського суду від 20.07 2006 року, де головувала суддя Даруда.

Іршавський суд дозволяє собі не надавати слово адвокату позивачів, не кажучи вже про самих позивачів, що були присутніми на судовому процесі. Це увійшло в практику майже всіх закарпатських районних судів. Добре, що обласний апеляційний суд захотів перечитати судовий матеріал, що він не завжди робить, і скасував необ'єктивне рішення на користь правдошукачів. Іршавський суд послався на ст 61 Закону України „Про господарські товариства", не вникнувши в ту обставину, що мале колективне підприємство не являється таким. Можливо помилково, а можливо й свідомо, сподіваючись, що жінки юридично не освічені і не знають законів.

Виконавча служба, не дочекавшись пересуду, швидко вигнала працівників з їх приміщень і вже рік не хоче вселити їх, не дивлячись на рішення Закарпатського апеляційного суду та Постанову вищого Господарського суду України від 5 липня 2007 року. От і прийшлось хворим, знервованим судами та ходіннями по всіх інстанціях жінкам прийняти страшне для їх здоров'я рішення - голодувати. Пані Гузинець М.і. хвора на цукровий діабет, їй не можна голодувати, адже потрібно вчасно приймати ліки, їжу, але вона змушена це робити, щоб добитись справедливості. А Бобик Ю.П. з дуже низьким тиском завезли швидкою допомогою до лікарні. Цікаво, чому місцеве керівництво та правоохоронні органи в особах керівників прокуратури та СБУ не потурбувалось, щоб швидка допомога погодинно перевіряла голодуючих. Адже було відомо, що всі вони хворіють та знесилені біганиною. Та й хто і чому довів їх до цього? Чому виконавча служба не квапиться вселити людей за законом? Де райдержадміністрація? Знову ж таки прокуратура, міський голова? Вони що, сліпі? Не бачать, до чого доведені люди? Чи, може, чекають, щоб люди брали в руки сокири та йшли захищати свої права? Та вже не довго чекати! Люди напружені. Ось-ось терпець увірветься! І почнеться злива, бурхлива, страшна, що знесе все...



Оксана ЗАЛІЗКО, "Правозахист", №32 (219) від 2 жовтня 2007 року