Іван Різак: „Я ніколи не сумнівався, що абсурдна ідея „департизації" влади неминуче зазнає поразки через об'єктивні процеси політичної структуризації суспільства"

Як би там не було, але, здається, багаторічні дискусії з приводу того, мають чи не мають політичні партії відігравати визначальну роль у формуванні державної влади, вийшли на цілком закономірний результат. Абсолютна більшість по-літичних сил України, представлених нині в парламенті, зрозуміли, що більш чіткого, прозорого і демократичного механізму формування влади, її змінюваності та відповідальності ще ніде в циві-лізованих країнах не винайдено. До такого ж висновку поступово приходить і все українське сус-пільство. І важко повірити, що декілька років тому окремі посадові особи в органах влади оголошували політичні партії поза законом і вели проти них справжні адміністративні війни.

Так, зокрема, було і в Закарпатті, коли з ініціативи тодішньо-го губернатора Віктора Балоги було розгорнуто протизаконну кампанію "департизації" органів влади. Тоді брудним адміністративним тиском від участі в державному управлінні було зроблено спробу усунути всі політичні партії. І зовсім не дивно, що головні зусилля „"департизаторів" були спрямовані проти наймасовішої та найпотужнішої політичної сили краю - об'єднаних со-ціал-демократів.

Саме тому прокоментувати події чотирирічної давності та сьогоднішніх днів ми попросили людину, яка чи не найбільше пізнала на власному житті, що таке політичне свавілля, яку безпрецедентно незаконно було звіль-нено з посади першого заступника голови облдержадміністрації. Отже, слово голові Закарпатської обласної державної адміністрації, секретарю обласного комітету Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) Івану РІЗАКУ:

- Щонайперше, підкреслю: абсурдність так званої „"департизації", мабуть, крім її ініціаторів, ні в кого не викликала сумнівів ще чотири роки назад. Інша справа, що реагували на цю авантюру по різному. Все, що відбувалось в Закарпатті, особисто я тоді назвав політичним бандитизмом. І тоді, і тепер переконаний у правильності цього визначення. Зрештою, воно під-твердилось самим життям. Можливо, хтось скаже, що я надто особисто сприймав і сприймаю тодішні процеси "департизації". Десь воно так і є. Адже, коли тебе, десятки твоїх колег і друзів, просто однодумців за партійну приналежність незаконно звільняють з посад, ламають життя і просто кидають на знищення, нормальна людина по-іншому реагувати не може.

Але є тут і об'єктивний бік справи. Я завжди кажу і дотримуюсь цього принципу у своєму житті - політика може бути жорсткою і безкомпромісною, можна опонувати, вести дискусії, переконувати і заперечувати, але ні за яких обставин політика не може вестись на знищення. Бо тоді це вже не політика, а свавілля і бандитизм.

Мені дуже дивно нині слухати представників "Нашої України", особливо Балогу і Ющенка, які всіх повчають, що таке законність, моральність, демократія. Я хочу їх запитати, а як назвати ті речі, які чинились вами в Закарпатті та по всій державі у 2000 році? І про яку чесність перед людьми, про які принципи чи послі-довність можна вести мову, коли вчорашні ініціатори і виконавці „"департизації" - Ющенко та Балога, сьогодні є палкими акти-вістами політичного блоку партій "Наша Україна", і більше того, з завидним ентузіазмом виступають за створення нової, власної партії?

У свою чергу, об'єднані со-ціал-демократи сьогодні, як і чотири роки тому, послідовно і принципово відстоюють гарантоване Конституцією України право на участь партій в управлінні державою, право на свободу політичних поглядів і переконань, бо це є основоположні принципи демократичної держави. Тому я особисто ніколи не приховував, що пишаюсь своєю належністю до політичної сили, яка конкретними діями доводила і доводить свою послідовність не тільки в політиці, але й практичній діяльності. Яка не змінювала своїх позицій з принципових питань на догоду кон'юнктурі чи заради дешевої популярності. Яка має потужного і послідовного лідера - Віктора Володимировича Медведчука.

Я вважаю, що прийняття законів про пропорційну систему виборів до парламенту і місцевих рад є серйозним позитивним кроком до демократії і цивілізованої структурованості суспільства. Відтепер наші громадяни, як і громадяни більшості країн Європи, знатимуть, що на виборах вони голосують за конкретну політичну партію, за її програму дій. Ця партія, або коаліція кількох близьких за ідеологіч-ними та програмними засадами партій, отримує право формувати уряд на центральному рівні і депутатську більшість у місцевих радах. І саме ця партія, або коаліція партій, до наступних виборів беруть на себе загальну відповідальність за соціально-економічний розвиток держави і регіонів, а також політичну від-повідальність за роботу своїх представників у виконавчій владі.

Така модель політичного життя обов'язково доведе свою ефективність. І якщо абстрагуватись до рівня нашої області, то ми більше не станемо свідками такої ситуації, коли у 1998 році партія СДПУ(о) переконливо перемагає на виборах, цілком логічно оголошує про свою відповідальність за подальший стан справ у регіоні, а невдовзі після виборів стає об'єктом незаконних переслідувань і абсурдної „"департизації". А також зворотної ситуації, коли у 2002 році на її місці опиняється інша політична сила, котра, навпаки, крім гарних гасел і популізму, нічого реального не пропонує і ні за що не хоче відповідати.

В Україні закладаються підмурівки справді цивілізованих "правил гри" на політичному полі. Політична реформа безперечно відкриває шлях до формування повноцінного громадянського суспільства, цивілізованої по-літичної системи європейського типу, а також ефективної та відповідальної влади на всіх рівнях.

Противники політичної реформи і пропорційної системи виборів на місцевому рівні досить незграбно пробують знайти підтримку у діючих депутатів обласної, районних і міських рад, які обирались за старою виборчою системою і багато хто з яких не належать нині до політичних партій. У цьому контексті хотів би висловити власну позицію, а, точніше, тверду переконаність, що абсолютна більшість нинішніх депутатів районних, міських та обласної ради обов'язково знайдуть своє місце у прохідних списках політичних партій.

Закарпаття уже зараз показує добрий приклад плідної спів-праці органів місцевого самоврядування і виконавчої влади, їх спільної відповідальності за стан справ у регіоні та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку краю. У майбутньому, я впевнений, в умовах чіткої політичної структуризації, діє-здат-ність і ефективність системи виконавчої та представницької влади на нашому регіональному рівні ще більше зросте, що в кінцевому рахунку позитивно позначиться на розвитку Закарпаття.