"НАШІ УКРАЇНЦІ" ЯВНО ПОКВАПИЛИСЯ, НАЗИВАЮЧИ ВІКТОРА АНДРІЙОВИЧА "пан ПРЕЗИДЕНТ" ЗАДОВГО ДО ВИБОРІВ

Адже щоби перемогти в другому турі виборів, В.Ющенку потрібно добрати до свого нинішнього результату не менше 11 % голосів. Але якщо докладно розглянути підсумки голосування, в тому числі по регіонах, можна дійти наступного висновку: Віктор Ющенко практично вичерпав свій електоратний резерв вже в першому турі.

Судячи з явки на виборчі дільниці в підтримуючих його областях, там проголосували всі, хто взагалі здатний це зробити. А це означає, що додаткових голосів для другого туру Віктор Андрійович там уже не одержить. Більше того, їх може стати навіть менше, оскільки настільки висока явка в регіонах, звідки величезна кількість населення виїхала на заробітки, викликала заклопотаність в опонентів. Не виключено, що при проведенні другого туру контроль там стане жорсткішим, і голосувати за відсутніх членів родини (такі порушення саме й малися на увазі) буде набагато сутужніше.

Заручатися підтримкою електорату кандидатів, які не пройшли в другий тур, також буде для В. Ющенка досить складно. Все, на що він може розраховувати, – частина електорату Олександра Мороза та зібрані воєдино соті частки відсотків кількох інших аутсайдерів. Навряд чи це дасть Ющенкові більше 5%, яких, звісно, для перемоги не вистачить.

Водночас його суперник необхідні резерви, нехай і не дуже великі, має: до нього перейде велика частина голосів лівих (8 – 9%), а також інших кандидатів, і крім того, можна буде спробувати збільшити явку виборців у південних і східних регіонах. У будь-якому випадку, добрати необхідні 10 % йому буде значно легше.

Що ж, тоді "єдиному демократичному" залишається тільки один варіант – спробувати відбити виборців у Віктора Януковича. Однак саме цим Віктор Андрійович і займався останній місяць. Продуктивність же цієї скорботної праці вже відома. Власне, програш (або, якщо сказати м'якше, "невиграш") Віктора Ющенка в першому турі (й швидше за все у виборах у цілому) є результатом чотирьох головних проблем на його шляху до президентських регалій...



ПРОБЛЕМА ПЕРША: "АМЕРИКАНСЬКИЙ ШПІЙОН"

Образ прозахідного політика й ліберального економіста, якого дотримувався (в усякому разі, намагався дотримуватися) В. Ющенко, звісно, привабливий для деякої частини українських виборців. Особливо для тих, хто серйозно вірить у те, що досить Україні захотіти вступити в НАТО й Євросоюз, то її, по-перше, відразу приймуть, і життя, по-друге, відразу стане таким, як у Німеччині або, врешті, в Польщі. Правда, про тому що економічна ситуація в цих країнах далека від ідеальної, вони, ймовірно, не чули, проте вірити в щось світле, а головне – настільки "легко досяжне" (проголосували за вступ – і все), все-таки краще, ніж пити "гірку".

Однак проблема в тому, що в ЄС і НАТО хочуть не всі українці, особливо після того, як Брюссель недвозначно дав зрозуміти Києву, що його вступ у ЄС на обрії не проглядається через надмірність у європейців своїх проблем. Багато хто в Україні взагалі негативно ставиться до Заходу й, відповідно, до прозахідних політиків. А вже якщо в цих політиків дружина – громадянка США, яка, причому, працювала в організації, підзвітній ЦРУ (що контролює діяльність різних фондів), то обивателеві не важко задатися питанням: а на кого працює Віктор Андрійович? Можливо, питання наївне, можливо – безтактне, однак сам В.А. нічого не зробив для того, щоби його не виникало, й каверзне запитання пролунало на всю Україну й дуже попсувало "народному кандидатові" імідж. Агітатори зі штабу Ющенка до самої останньої хвилини виборчої кампанії роз'ясняли народові, що їхній лідер зовсім не Джеймс Бонд, а його дружина – не Мата Харі.

Що ж стосується ліберальних реформ, то серед того, що В. Ющенко зробив і обіцяв зробити ще, багатьом чомусь запам'яталася його боротьба з пільгами, причому не чиновницькими, а офіцерськими, та спроба підняти пенсійний вік до 65 років і зростання цін на комунальні послуги "до рівня європейських".

На тлі цих "дріб'язків" легенди про "генія", що вивів народ зв "злиднів" і роздав (зібрані урядом В. Пустовойтенка) гроші, значно померкли. А з підвищенням пенсій, початим Януковичем, узагалі багатьма забулися, оскільки людям притаманно більше вірити в живі наявні, ніж у міфи про минуле й обіцянки про майбутнє – це властивості психології, проти якої неспроможні будь-які політтехнологи.



ПРОБЛЕМА ДРУГА: "НАЦІОНАЛІСТ"

Залишивши посаду прем'єр-міністра з гордо піднятою головою й пообіцявши повернутися, Ющенко відразу потрапив в оточення членів Руху й КУН, що піднесли його на Говерлу. Їм був потрібний лідер "європейського зразка", а йому була потрібна їхня підтримка у вигляді голосів мешканців західних регіонів, зв'язків із діаспорою та західними політичними колами – адже недарма вотчиною Руху виявився саме МЗС.

З одного боку, В. Ющенко відразу додав до свого особистого ліберально-прозахідного іміджу ще 10 – 12%, одержавши непоганий результат свого блоку "Наша Україна" на парламентських виборах. Однак з іншого боку – він одразу протиставив себе мешканцям Сходу й Півдня України, які не сприймають націоналізм і традиційно негативно ставляться навіть до помірного Руху. Саме цим, по суті, В. Ющенко закрив собі дорогу в ці регіони.

І нехай весь націоналізм особисто Віктора Андрійовича полягає в любові до сала й борщу, його оточення складається з професійних "українізаторів" і борців з "жидо-москальською мафією", що вимагають реабілітувати колишніх есесівців. Тому в Донецьку й Луганську його зустрічали саме як "головного бандерівця". Цікаво, що не користується він і величезною популярністю в Закарпатті – на відміну від сусідньої Галичини. Можливо, однією з причин є давній опір русинів галицькій культурно-політичній експансії.

Крім того, зайва прозахідність з одного боку й різка антимосковська політика ряду його соратників з іншого закрили йому дорогу в Москву, де би він міг заручится підтримкою або хоча би забезпечити нейтралітет тамтешніх авторитетних політиків.



ПРОБЛЕМА ТРЕТЯ: СКАНДАЛИ

Замість того, щоби нейтралізувати свій "антиросійський" імідж, Віктор Андрійович взявся демонструвати зв'язки з тепер уже майже маргінальними лідерами УПС. А в скандалі з мнимим викраденням Івана Рибкіна відкрилися паралелі між Борисом Березовським і депутатами "Нашої України".

У вересні штаб "надії демократії" пережив ще один землетрус: над міру відвертий Роман Безсмертний, вочевидь, за свої коментарі бесланської трагедії був замінений на полум'яного комсомольця О. Зінченка. Однак це тільки додало Віктору Андрійовичу неприємностей. Невідоме захворювання вождя, що згодом виявилося герпетичною інфекцією, його штаб вирішив перетворити на "отруєння". Початок був гарним, але до другого акту стало зрозуміло, що рицин у борщ Месії ніхто не сипав, а дивовижні трансформації його світлого лику викликані чи то загостренням хронічних хвороб, чи то герпесом. І тут дуже недоречно О. Зінченко бовкнув про "біологічну зброю". Це остаточно перетворило його хворого шефа на об'єкт критики й гострот, оскільки жалість народу до страждаючого швидко проходить, коли виявляється, що хворий бреше. Не на користь В.А. виявилися й погроми його депутатів на київських друкарнях, і побиття пасивних омонівців біля будинку ЦВК з виломлюванням дверей у залу засідань.



ПРОБЛЕМА ЧЕТВЕРТА: ЖОВТО-КОРИЧНЕВИЙ ПІАР

Тим часом, рейтинг В. Януковича зростав, наздогнавши й перегнавши показники В. Ющенка. Нехай досягнення уряду були й не надто великі, однак реальне зростання зарплат, пенсій і допомог було набагато ефективніше за обіцянки "побудувати демократію".

Цілком розумно було би відповісти на це якимось чітким економічним планом, який би міг зацікавити виборців по всій Україні. Але натомість штаб Ющенка вирішив боротися з рейтингом конкурента шляхом поливания чорним...ні, навіть жовто-коричневим піаром. Уся передвиборна агітація звелася до трьох тем: а) В. Янукович – не гідна людина, б) підвищення пенсій – це підкуп, в) влада готує фальсифікацію виборів. Щоправда, від другого пункту довелося відмовитися – побачивши реальний ефект підвищення пенсій, Віктор Андрійович...пообіцяв у випадку свого обрання виплачувати пенсіонерам іще більше.

А коли відчутний результат дали й заяви Віктора Януковича про російську мову та подвійне громадянство, вождь українських правих поспішив також оголосити про свою споконвічну ніжну любов до Росії й російськомовних українців. Це "мавпування" теж не залишилося непоміченим виборцями.

Тож, схоже, свої загодя підписані "президентські укази" Віктор Андрійович тепер може повісити в робочому кабінеті та, дивлячись на них, приступити до написання політичних мемуарів...

Неділя