Природні "мистецькі" витвори на Закарпатті варті уваги вчених та громадськості

Не всі знають, що на Закарпатті знаходиться близько 50 печер. Майже всі вони розміщені на території природно-заповідного фонду краю і охороняються державою.

Найгустіша мережа печер — у Тячівському районі. Це печери Малої та Великої Угольки, а також урочища Черлений Камінь, які знаходяться неподалік від села Нересниця. Знайти їх можна тільки за допомогою лісника чи спелеолога, які добре знаються на міс-цевості. Причому, щоб побачити всю красу таких утворень зсередини,без спеціального одягу та спорядження не обійтись, адже окрім горизонтальних печер, на Закарпатті існують ще і вертикальні. Серед них — і відома печера «Дружба», яка має довжину понад 1 км і є найбільшою в Українських Карпатах. Печери Угольського масиву є давніми утвореннями і утворилися внаслідок вимивання водою карстових порід. Доказом цього є численні сталактити, сталагміти та натічні утворення, для росту яких потрібен чималий час - десятки й сотні тисяч, ато і мільйони років. Печери нашого краю служили у пізній льодовиковий період притулком для первісних мисливців. Так, у печері «Молочний камінь» археологи знайшли рештки їх поселення віком понад 20 тисяч років.

Цікавим є і «Карстовий міст» у лісовому урочищі «Чур» - природна вапнякова арка, яка утворилась у процесі карстоутво-рення. Цей міст уже багато століть захоплює людей. Колись він був язичницьким культовим місцем.

У всіх печерах Закарпаття, як правило, слабке освітлення, стійка низька температура повітря (3-11°С) та висока вологість. У деяких печерах невеликої протяжності та малої звивистості, з широкими, іноді кількома входами, панує напівтемрява, де можна орієнтуватися без штучного освітлення.

Відсутність зеленої рослинності в утвореннях зумовлює особливі кормові умови для їх жителів. Тут можуть зустрічатися організми, котрі харчуються залишками рослин, що заносяться вітром та водою, а також які живляться за рахунок інших істот, чи, нарешті, котрі регулярно виходять для цього за межі печер. У всіх печерах Закарпаття проживають кажани. Ці маленькі істоти заслуговують на усагу та охорону. Вони приносять велику користь, знищуючи значну кількість шкідливих комах. Науковці визначили, що за ніч летюча миша з'їдає мух та комарів більше, ніж важить сама. Лісівники радять відвідувати печери саме>' взимку, оскільки тоді можна побачити цих представників ссавців у стані зимової сплячки. У печерах зустрічаються мухи, жуки, павуки, комарі, жаби, сови. Дослідники припускають, що невеликі та відносно сухі печери можуть бути місцем для зимової сплячки ведмедя, а вовк та лисиця обирають такі утворення для виведення свого потомства. Як правило, потрапляючи до печери, любителі не знаходять там ніяких тварин. Проте, якщо уважно оглянути стіни, стелю та підлогу, можна виявити сліди хоча б короткочасного перебування їх тут, а інколи - і самих хазяїв. Сьогодні печерний туризм на Закарпатті практично ще в стані зародження, та з часом він розвиватиметься, адже дослідження печер лише починається.



Держуправління охорони навколижнього природного середовища в Закарпатській області