Сергій СЛОБОДЯНЮК: “Обласному центру вкрай потрібна стабільна влада, яка б об’єднала зусилля всіх!”
— Сергію Миколайовичу, сьогодні місто нагадує “фронтову зону” під назвою “вибори мера”, тому цікавою є Ваша думка, висловлена на шпальтах газети про те, що новому меру насамперед важливо об’єднати усі провідні політичні сили Ужгорода?
— Справа в тому, що м. Ужгород уже втомилося від політичної боротьби, з’ясування стосунків, від різного перерозподілу сфер впливу. Інтриги та конфлікти, які провокують деякі одіозні особи, заважають нормальній життєдіяльності та функціонуванню міських установ і організацій. Керівники основних міських комунальних підприємств, бізнесові кола втягуються сторонами в ті чи інші політичні ігрища. І вся ця сварка наносить багато шкоди Ужгороду та ужгородцям.
Обласному центру вкрай потрібна стабільна влада, яка б об’єднала зусилля всіх. І це є однією з основних передумов нормального сталого соціально-економічного розвитку в місті.
Щодо терміну “провідні політичні сили”, то це, безумовно, ті політичні партії, що перемогли на парламентських виборах, мають власні фракції у Верховній Раді й можуть сьогодні суттєво впливати на рішення Кабінету міністрів України. Стратегія в об’єднанні всіх політичних і бізнесових сил, за якими стоять ті чи інші бізнесмени, підприємства, що на сьогоднішній день діють у м.Ужгороді. Всім їм вигідніше жити і працювати за стабільної ситуації. Від цього, безперечно, виграють як вони, так і ужгородці.
— Чи можливий варіант з Вашого боку “зняття кандидатури” у якийсь момент виборчих перегонів на користь іншого кандидата?
— Ужгородці-виборці повинні усвідомлювати, що я буду приймати рішення, виходячи з інтересів саме м.Ужгорода. І в цьому рішенні буде щонайменше емоцій та амбіцій: я буду керуватися насамперед тим, що виграє чи програє Ужгород від мого рішення. І, безумовно, користь від цього рішення буде однозначна. Коли я в 1998 році не бачив іншої можливості, як тільки йти до кінця, я усвідомлював, що я протистою С. Устичу та його команді, висуванцем якої був тоді Степан Сембер. Я чітко розумів, що угруповання Сембера принесе в Ужгород тільки зло, соціально-економічний занепад. І я тоді боровся з усіх сил, застосовуючи всі можливості, до кінця!
І це незважаючи на переслідування — як мене особисто, так і моєї команди, з боку прокуратури, силових, правоохоронних органів, незважаючи на ті нечесні методи, які застосовувала тоді облдержадміністрація з метою знищення мене як кандидата в мери, а також моєї команди. І час, що минув з 1998 року, наглядно засвідчив усі побоювання, які я висловлював у 1998 році з приводу “феномена” Сембера та його спроможності керувати обласним центром.
Згодом чотири роки я був єдиним опонентом Сембера та єдиним, хто перебував до міського голови та його “команди” в опозиції.
— Сергію Миколайовичу, Вам добре знайомий стан проблем у місті. На Вашу думку, наскільки “критичність” міських проблем нині відмінна від минулого? Чи це нормальна ситуація, що вже десятиріччя повторюється з року в рік? Адже згадаймо, у всі часи виборів кандидати рівно настільки драматизують ситуацію, наскільки хочуть, відверто кажучи, “одурити” виборця” і стати в його свідомості “месією”, що врятує їх від злиднів, холоду і голоду, а то і взагалі зробить всіх щасливими. І то лише за однієї умови: “Виберіть мене, я найкращий!”. Визнайте, що це прийом старий, як і будь-яка влада…
— По-перше, хочу сказати, що критичність нинішніх міських проблем часу нічим не відрізняється від проблем 1991-1992 рр. Єдине — об’єктивно усі міські комунікації, інфраструктура за ці 10 років незалежності прийшли у вкрай занедбаний стан. Так як ніхто серйозно не реконструював, не ремонтував і не міняв цю інфраструктуру, тільки використовували як спадщину, що залишилася нам від радянських часів. Тут я вбачаю дуже великий мінус і прорахунок у роботі попередніх трьох міськвиконкомів. Дійсно, ця ситуація ненормальна, потрібно застосовувати абсолютно нові підходи і приймати кардинальні рішення щодо вирішення проблем життєдіяльності міста. Але хочу сказати, що ні на йоту не драматизую ситуацію, яка склалася в місті Ужгороді. І моя позиція нині аж ніяк не йде від кон’юнктури сьогоднішнього дня. Підніміть публікації, друковані в ЗМІ за період 1997-2001 рр., зайдіть, будь ласка, на мій сайт (www.Slobodyanuk.org), і ви переконаєтеся, що і в 1999-му, і в 2000-му, і в 2001-му роках я піднімав ці питання — і з трибуни обласної ради, і як голова громадського об’єднання “Місто”. Ще тоді ми привертали увагу громадськості, центральної виконавчої влади до проблем тепло-, водопостачання, де заборгованості накопичуються з року в рік, до проблем функціонування міського господарства загалом і стану справ у наших ЖРЕРах зокрема. Тобто ця робота була планомірною, вона активізувалася, вироблялися рекомендації по вдосконаленню цієї роботи.
— Ким, на Вашу думку, має бути майбутній мер — більше господарником чи більше політиком? Це питання не риторичне, а має під собою реальну проблему — відсутність коштів у міському бюджеті.
— Дійсно, це питання не риторичне. На моє особисте переконання, яке я висловлював ще у 1998 році, у нас господарників в Ужгородському міському господарстві вистачає. У нас не вистачає менеджера, який би налагодив і скоординував роботу цих господарників, як і всього міського господарства. Який би нормально — через важелі обласної державної адміністрації і важелі київські — залучав би в місто фінансову підтримку, інвестиційні проекти, сучасну технологію і т.д. і т.п.
— Якщо можливо, поясніть, де ж все таки взяти гроші для міста? Заробити їх можна не так швидко, як би хотілося, а якщо і заробимо, то вже точно не цього року. А гроші потрібні місту конче сьогодні, а не завтра...…
— Щодо оздоровлення фінансової ситуації в місті, то тут є кілька складових, кілька напрямків цієї роботи. Насамперед, це докорінне реформування бюджетних відносин на рівні міста. Я маю на увазі, по-перше, що міській владі потрібно передати у приватні руки якомога більше сфер життєдіяльності міста. Тут є питання страхової (платної) медицини, платної освіти. Бо не секрет, що суспільство сьогодні дуже сильно розшароване на бідних і багатих. І це вже звучить парадоксально, що діти людей з прибутком у кілька тисяч гривень, а, можливо, й доларів, мають сьогодні, згідно з Конституцією, отримувати безоплатні охорону здоров’я і освіту. Але ж, по суті справи, ці гроші могли знадобитися саме на лікування і здобування освіти тими, хто за це не може відповідно заплатити.
Другий суттєвий елемент оздоровлення фінансової ситуації в місті — це розширення бази оподаткування. Маю на увазі всебічний розвиток підприємництва.
Ми маємо сьогодні створити в Ужгороді найпривабливіше середовище для здійснення підприємницької діяльності. Це, зокрема, введення певних пільг для малого і середнього бізнесу шляхом зниження вартості патентів, дозволів, усіляких інших моментів, за які нині підприємцям доводиться платити немалі гроші і під час реєстрації, і під час отримання права займатися підприємницькою діяльністю.
Але найважливішим, з моєї точки зору, є питання про облаштування в обласному центрі вільної економічної зони точкового характеру, яка функціонувала б на базі промислової частини Ужгорода. Бо я маю терпіння повторювати, що без власної промисловості Ужгород майбутнього не має. Без своїх власних сучасних конкурентних виробництв ми приречені бути сировинним придатком України загалом і сусідньої Галичини зокрема. Таких виробників сьогодні немає в місті, незважаючи на наявність вже готової і розвиненої інфраструктури (комунікації, виробничі будівлі, під’їзні шляхи до міських заводів-гігантів). Як бачимо, тут не потрібні зайві капіталовкладення з боку того ж інвестора, але ми мусимо усвідомлювати — єдине, чим ми його можемо привабити — це суттєвими пільгами в оподаткуванні.
— Програми і плани також потребують часу на свою реалізацію, але знову ж для початку потрібні кошти, без них, як кажуть у народі, “і не туди і не сюди”...
— Я повністю згоден, бо нам вже негайно потрібне фінансове вливання для того, щоб увійти в зиму з гарячою водою і мати кошти на утримання міста (на випадок снігопаду і т.п.). Але головне — підготувати Ужгородський водоканал і Ужгородтеплокомуненерго. Саме тут і необхідне на рівні міста об’єднання всіх провідних політичних сил, щоб через їхні фракції у парламенті ми могли вплинути на позицію Кабінету Міністрів України з метою прийняття відповідних рішень і постанов щодо фінансової допомоги обласному центру.
З іншого боку, це має бути планомірна робота обласної державної адміністрації по лобіюванню інтересів Ужгорода, зокрема, укладення договорів з енергопостачальними компаніями. Бо сьогодні ми не маємо можливості розрахуватися за енергоносії і можемо тільки сподіватися на адміністративно-політичні рішення — як на рівні Києва, так і на рівні області.
— 3а підготовкою до виборів голови міста ми якось випустили з поля зору події, які можуть перешкодити планам будь-якого новообраного мера міста. Мова йде про заплановані “опозицією” відомі всеукраїнські акції. Чи не завадять ці події, що, без сумніву, торкнуться і жителів Ужгорода, реалізації планів нового мера?
— Я б не сказав, що реалізація опозицією цієї акції дуже відчутно вплине на настрої і переконання ужгородців. І в жодному випадку аж ніяк не завадить планам нового мера по реалізації всіх соціально-економічних програм по відродженню м.Ужгород. На мою думку, ужгородці достатньо практичні, аби розуміти, що є офіційні, легітимні важелі усунення Президента з посади, так як і кожного окремо взятого нардепа чи будь-якого чиновника. Ці всі процедури чітко виписані в Конституції та Законах України.
Якщо ж говорити більш серйозно, то всі ми маємо своє виборче право раз на чотири роки по парламентських та місцевих виборах та раз на п’ять років поміняти Президента. І думати про зміну політичного лідера країни, області, міста треба саме в період передвиборних кампаній, а не потім, купившись на обіцянки-цяцянки різних кандидатів, наступні 4-5 років рвати волосся на голові, як нас обдурили і влаштовувати мітинги-протести та страйки. Це не вихід з ситуації!
— Допустимо гіпотетичне, що Вам вдасться об’єднати так звані “провідні політичні сили” Ужгорода, а що далі?
— Як новий міський голова дам можливість і запропоную Ужгородській міській раді ввести до складу виконавчого комітету представників 6 партій, які набрали найбільше голосів виборців на виборах до Верховної Ради. І це буде справедливо, тому що саме їм, у тому числі й ужгородці, виявили певну довіру. Ми могли б сподіватися на лобіювання наших інтересів як на рівні області, так і на рівні Києва.
— У всіх Ваших публічних заявах Ви акцентуєте увагу на проблемах воїнів, не будемо зараз ділити їх на ворогуючі табори — червоні, білі, зелені. Мова йде про ідеали, які ці воїни захищали ціною власного життя. На мою думку, руйнування одних пам’ятників і встановлення на тому ж самому місці інших — з протилежними ідеологічними установками, є щонайменше невиваженим політичним рішенням. Адже з обох в минулому ворогуючих таборів є ще багато живих учасників. Чи сприяє це консолідації суспільства, побудові держави?
— Я категорично проти, щоб за рахунок тієї частини історії, яку творили ветерани Великої Вітчизняної війни, добиваючи і перемагаючи фашистську гідру Гітлера, цю коричневу чуму, за рахунок цих людей сьогодні утверджували нових і старих ідолів сучасні псевдо-демократи. Я, безумовно, не проти всіх представників колишньої еліти, які відіграли ту чи іншу помітну роль на Закарпатті. Але я проти того, аби на кістках воїнів-визволителів будувати пам’ятники і знаки пошани іншим історичним і громадським діячам. Не маємо ми морального права називати вулицю Перемоги Капушанською або Героїв Сталінграда — Минайською. Я не хочу далі розвивати цю тему, щоб когось не образити, хочу лише ще раз застерегти: не будуйте пам’ять на кістках тих, кого вже немає з нами, хто поклав своє здоров’я, сили і життя заради нас і нашого майбутнього!
— Якщо спробувати віртуально увійти в майбутнє: допустимо, Вас обрали мером міста... Ваші перші кроки в перші 30 днів ? Що станеться з тими “закритими групами, кланами”, про які Ви вже згадували на сторінках газет?
— Перш за все це, безумовно, реорганізація Ужгородського міськвиконкому, всіх структурних підрозділів, установ, організацій з метою оптимізації їхньої діяльності. Але хочу відразу ж наголосити: мова не йде про скорочення! Я не вважаю, що для реалізації тих програм, які наша команда має сьогодні, у міськвиконкомі недостатньо працівників. Мова йде про те, щоб кожний напрямок був очолений фахівцем, який нестиме повну відповідальність за його реалізацію — своєю посадою, зрештою, своїм добрим ім’ям і авторитетом. Основу цієї групи управління складатимуть спеціалісти з фінансово-економічних питань — основи відродження і розвитку обласного центру.
— Питання до Вас як до депутата міськради, що дуже цікавить Ваших виборців: що буде з ринком біля магазину “Україна” після 8 вересня, коли закінчується термін оренди? Адже у міста наразі немає грошей на реконструкцію площі. А навіть, якщо гроші були б, хто ж буде починати реконструкцію під зиму? Чи не краще відкласти перенесення ринку до кращих часів? Адже це живі люди, куди ж ми їх повернемо, на заводи, які стоять?
— Як депутат Ужгородської міської ради я був ініціатором прийняття такого рішення — воно стосується і комунальних і не комунальних ринків — доки людям, що на них працюють, кожному персонально не будуть організовані придатні для підприємницької діяльності нові торгові місця і відповідні умови, цей ринок біля універмагу “Україна”, як і будь-який інший, закритий не буде. Для мене визначальним фактором діяльності є не просто фактор ринку, а фактор людини, яка сьогодні виживає і годує свою сім’ю за рахунок торгівлі на ньому. Тобто, спочатку створюються сучасно обладнані нові робочі місця, потім комісія міськвиконкому, виходячи з сучасних вимог, приймає цей об’єкт і тільки після цього приймається рішення про переведення туди цих людей. До речі, нові робочі місця для останніх і за місцем розташування мають бути такими, які б приваблювали потенційних покупців. Аби ринкові торговці і підприємці не втрачали своїх прибутків.
— І останнє запитання. Яким, на Вашу думку, буде наше місто 9 вересня? Чи стане оновленим, чи все буде набагато простіше і банальніше — місто піде у свій буденний похід?
— На мою думку, через оновлену владу і місто стане оновленим. Розвиток економіки в місті, процеси відродження Ужгорода як перлини Карпатського краю отримають друге дихання. Тільки разом з усіма ужгородцями ми можемо перемогти ці всі негативні і прикрі фактори, які сьогодні заважають як кожній окремій ужгородській сім’ї, так і всьому місту розвиватися та жити гідно й достойно!