Солотвино: у мешканця Москви вкрали стільниковий телефон "Сіменс", 34 долари та 900 рублів

...Повернувшись увечері в палату Солотвинської алергологічної лікарні на Закарпатті, 16-річний Віталій, житель Москви, котрий лікувався у Солотвинській алергологічній лікарні, що на Тячівщині, відразу ліг спати. А вранці виявив, що з приміщення загадково зникли дорогий стільниковий телефон "Сіменс", 34 долари та 900 рублів, які він учора необачно залишив на ліжку. Про всяк випадок навіть заглянув під ліжко. Нічого! Товариші по палаті тільки плечима знизували. Зрозумівши, що його обікрали, хлопець повідомив адміністрацію лікарні, а звідти зателефонували у Тячівський райвідділ УМВС у Закарпатській області. На місце негайно виїхала слідчо-оперативна група у складі першого заступника начальника райвідділу Степана Поповича, оперуповноваженого карного розшуку Олександра Руденка та дільничного інспектора Володимира Маринця. Розкриття загадкової крадіжки стало справою честі для правоохоронців, адже потерпілий -- громадянин іншої держави. Як казав відомий кіногерой Глєб Жеглов, професіоналізм правоохоронців не в тому, що не трапився злочин, а в тому, щоб його розкрити. Сищики стали ретельно вивчати ситуацію. А тут -- ще одне тривожне повідомлення. У 14-річного Андрія з Чернівців, який мешкав у палаті разом з Віталієм, також зникли "мобільний" телефон та 100 гривень. Ця обставина спочатку дещо спантеличила оперативників. Невже сюди залізли крадії? Версії, які висунули оперативники, не знаходили свого підтвердження. Дубліката ключа від кімнати немає. Отже, злочин міг скоїти лише хтось із своїх. У палаті проживало четверо юнаків. Але хто з них був злодієм?

Стражі порядку вирішили детально перевірити алібі кожного. Після проведених бесід картина стала прояснятися. З'ясувалося, учора всі четверо хлопців гостилися в одному з кафе. Саме у цей час, згадали підлітки, компанію непомітно покинув Андрій. На певні роздуми наштовхувала і та обставина, що хлопець не квапився із самого початку повідомляти про свою “пропажу”. Отож міліціонери вирішили поспілкуватися з Андрієм ще раз. Спочатку юнак твердо тримався свого: мовляв, нічого не знає, від нього також вкрали, він також потерпілий... Та після кількох простих запитань Андрій замовк на півслові. Щось явно не в'язалося у його поясненнях. Врешті-решт зрозумівши, що оперативників не перехитрити, юнець похнюпився. Далі зізнався у скоєному.

...Важко сказати, що спонукало Андрія на такий вчинок. Приїхавши на Закарпаття, буковинець швидко потоваришував з гостем із російської столиці. Та коли побачив у приятеля шикарну "мобілку", його наче перемкнуло. Захотілося й собі таку ж. А де взяти гроші? Побачивши, що москвич часто ховає "трубку" під подушку, став складати план. Вирішив “діяти”, коли мешканці палати задумали піти у місцеве кафе. Скориставшись нагодою, Андрій покинув компанію і швидко подався у палату. "Трофеї" сховав у лісі, а щоб відвести підозри, зімітував, що обікрадено і його...

Крадене буковинець видав добровільно. Крім розмови зі слідчим, на Андрія чекає й не вельми приємна бесіда з батьками, які у зв'язку з цією НП терміново виїхали на Закарпаття...



Іван ЛАДЖУН, "Відомості міліції", м.Ужгород