Ужгород: Ратушняк пішов "по бєзпрєдєлу", Келемен – по криміналу

СТАТТЯ 74. Встановлення результатів виборів депутатів у багатомандатному виборчому окрузі

1. Територіальна виборча комісія на своєму засіданні на підставі протоколів відповідних дільничних виборчих комісій про підрахунок голосів виборців на відповідних дільницях, протоколів відповідних територіальних (окружних) виборчих комісій про підсумки голосування у відповідних виборчих округах не пізніш як на п'ятий день з дня місцевих виборів встановлює результати виборів депутатів у багатомандатному окрузі, про що складає протокол про підсумки голосування та результати виборів депутатів.

(Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів")Вчора в Ужгороді, як, зрештою, й у всій Україні, минув п’ятий день з дня виборів. Але голова Ужгородської міської ТВК Юрій Келемен результатів виборів до Ужгородської міськради так і не виголосив.

“У вас свій закон – у мене свій”, – ці слова пана Келемена шокували представників різних політичних партій, що на п’ятий день з дня голосування прийшли до міської ТВК, аби дізнатися про офіційні підсумки волевиявлення ужгородців, як того вимагає буква і дух закону. До того пан Келемен в точнісінько такий спосіб – через постійне ігнорування закону – вже неодноразово шокував членів Ужгородської ТВК. Цієї п’ятниці вони до вечора чекали на свого голову, запрошували його виконати свій обов’язок і не підставляти їх під кримінал, але – не дочекалися. Голова час від часу забігав в кабінет до нашвидкоруч проголошеного ним мера, ховався в його нардепівській приймальні, розташованій двері в двері з кабінетами ТВК, копошився і нервував, коли на нього наводили об’єктив камери, словом, робив, що завгодно, тільки не те, що мав робити.

“Якщо на небі запалюються зірки, значить – це комусь потрібно...” На небосхилі політичному це правило тверезомислячих людей витримується стовідсотково. Випадковостей у політиці майже не буває. А те, що комусь здається випадковим, насправді є звичайною непоінформованістю.

Те, що Сергій Ратушняк не визнає результатів волевиявлення ужгородців стосовно складу міської ради стало зрозумілим уже з того, що він, всупереч логіці здорового глузду і просто етичних норм поспішив скласти присягу міського голови не перед новообраним депутатським корпусом Ужгорода, а перед відживаючою міськрадою IV скликання. Тридцять “з копійками” депутатів, які прийшли легітимізувати повноваження нового мера, проти якого, здебільшого, працювали на цих виборах, сповна прояснили ситуацію: майже без винятку це були бюджетними. Тобто люди, залежні від керівника міста – лікарі, освітяни, комунальники, чиновники. У цьому сенсі робота з таким податливим бюджетно- чиновницько-депутатським конгломератом для Ратушняка є значно комфортнішою, аніж з новообраним складом ради, що складається з людей, ліпити з яких покірну депутатську біомасу Ратушнякові було б значно важче. Тим більше, що в плані політичному Ратушняк зазнав на нинішніх виборах міської ради нищівної поразки. Бо провів до її складу лише 9 відсотків своїх “народників” і покинув за межею 3-відсоткового прохідного бар’єру двох сателітів – “Рідне місто моє” та Партію “Екологія та соціальний захист” позеленілих (під “народницькі” кольори) Чучки-Щадея. Тобто, керування майбутнім складом міськради в “кишеньковому” режимі для Ратушняка було б проблематичним.

Пошуки реального грунту під ногами підвішений у повітрі мер почав одразу у кількох напрямках: через приватизацію БЮТу, що вже призвела до розколу в рядах цієї політичної структури, через пришвидшене прийняття повноважень міського голови, що дає йому деяку психологічну перевагу і тактичну можливість керувати містом на власний розсуд, і, насамкінець, через затягування оприлюднення результатів виборів нового складу міської ради з наступною можливою відміною результатів голосування через недотримання тих чи інших пунктів виборчого законодавства.

На цьому етапі на руку Ратушнякові грають два суб’єкти виборчого процесу. Якщо заява до суду представників Народного Руху про визнання виборів недійсними є політично, юридично і логічно вмотивованою, то заангажованість в ратушнякових приватних політичних забавах голови Ужгородської міської територіальної комісії Юрія Келемена більше схожа на балансування на гострому лезі кримінальної відповідальності.

Втім, варто розуміти, що привід для оспорення Народним Рухом результатів виборів до міської ради так само є продуктом діяльності особисто Юрія Келемена. Саме він, практично одноосібно, всупереч волі членів ТВК і судового рішення, не допустив на виборчі перегони цю політичну силу. Те, з яких міркувань це було зроблено ( чи для того, аби реалізувати давні приватні неприязні стосунки пана Келемена з цією політичною структурою, чи, може, аби забезпечити можливість оскарження результатів виборів для того чи іншого політика, політичної сили тощо, що створює для голови ТВК можливість для необмежених маневрів на корупційному полі) нині вже не має значення. Хоча вже лише за це Юрій Келемен мав би понести адміністративну чи кримінальну відповідальність. Зрештою, самому Народному Рухові нині варто би було задуматися, чи бути заручником чужих інтриг і заперечувати результати волевиявлення ужгородців, граючи в такий спосіб виключно на руку Ратушнякові, чи, може, притягти до відповідальності персонально Юрія Келемена, котрий, власне, і стоїть у епіцентрі всіх проблем.

Станом на сьогодні виборча ситуація в Ужгороді виглядить так: завдяки форсованим діям Юрія Келемена Сергій Ратушняк уже приступив до виконання обов’язків міського голови, тоді як результати голосування до міської ради зависли, не дійшовши навіть до проміжкової стадії проголошення попередніх результатів.

Юрій Келемен посилається на те, що проведення виборів до міськради оскаржене у суді. Але жодного паперу з суду, який би проголосив зупинення процедури проголошення виборів, не пред’являє. І не може пред’явити, бо такої ухвали немає. Адже в суді краще, аніж будь-де, розуміють, що вибори в Ужгороді – відбулися, а отже – у визначені строки мають бути проголошені їх результати. І лише потім ці результати можуть бути підтверджені або відмінені судом, залежно від того, як розвиватиметься справа, ініційована Народним Рухом.

Пам’ятаючи, як у 2004 році Ратушняк під будь-яким формальним приводом оскаржував у суді дії неугодної йому міськради, з абсолютною долею ймовірності можна прогнозувати, що недотримання Юрієм Келеменом передбаченого законом порядку проголошення результатів виборів може бути використане самим Ратушняком або котримсь із його васалів у суді як один із варіантів визнання нинішніх виборів недійсними.

Власне, нинішнє “РІО” вже запустило в народ можливість розвитку подій саме за таким сценарієм. Аби той же народ міг поступово адаптуватися в такій, вибудуваній кризовим менеджером Ратушняком, системі координат: “Таким чином, крапка щодо депутатського складу нової міськради ще не поставлена. Більше того, цілком ймовірно, що через три місяці в Ужгороді можуть відбутися нові вибори до міськради.”

Саме в цій ключовій фразі і криється у сконцентрованому вигляді найзаповітніша мрія Сергія Ратушняка – володіти Ужгородом безроздільно і безконтрольно. Спершу – на кілька місяців, поки будуть готуватися повторні вибори до міськради, а потім і на решта мерського п’ятирічного строку. Бо готувати і проводити ці вибори, так само безроздільно і безконтрольно, буде сам Ратушняк.

Юрій Келемен в цій ситуації – звичайна іграшка в чужій грі. Вчора саме за особистим телефонним дзвінком Ратушняка до ТВК була викликана міліція, аби Юрій Келемен, оточений уповноваженими від різних політичних партій, депутатами ще діючої міськради і кандидатами в депутати ради нової, членами ТВК, які всі разом вимагали дотримання виборчого законодавства, зміг вийти з приміщення міськради, так і не виконавши свого обов’язку. Власне, після того, як всі правопорушення були задокументовані – на плівку і шляхом актування – ніхто Юрія Келемена особливо не стримував. Він – сам коваль своєї долі, і мав би чудово розуміти, над якою прірвою ходить.

Уже після його відходу представники політичних сил передали відповідні заяви до міської та обласної прокуратур та міської міліції. З проханням дати правову оцінку діям голови ТВК і забезпечити належне збереження виборчої документації: Юрій Келемен забрав із собою печатку ТВК, що є грубим порушенням закону, а в неопечатаному приміщенні ТВК залишив без охорони протоколи дільничних комісій, які до того не хотів видавати членам ТВК для проголошення результатів виборів до міськради.

Знову – випадково?

“Якщо на небі запалюються зірки, значить – це комусь потрібно...”

Питання в іншому: якщо власні зорі запалює Ратушняк, то чи світитимуть вони всьому Ужгороду?

Як вам, ужгородці, нова зоря перевиборів?

Світить?

Гріє?



Віктор Лендєл, "Закарпаття online".