Ужгород: Зустрічі з майбутнім мером

Протягом тижня Володимир Гісем, кандидат на посаду міського голови від Соціалістичної партії України, зустрівся з цілою низкою трудових колективів, ужгородцями у мікрорайонах міста, аби з’ясувати їхні проблеми та потреби.Не щастить Ужгороду останні 15 років із міським головою, та й годі. Влада в країні змінювалась, один мер замінював у кріслі іншого, а наш обласний центр чомусь і досі продовжує нидіти, пасучи задніх серед усіх областей Неньки-України. Команда ужгородських соціалістів переконана, що минулі роки були просто часом втрачених можливостей, коли наші владні мужі бачили проблему, начебто й бралися її вирішувати, але все залишалось незмінним. Сьогодні команда однодумців діє спільно з кандидатом на посаду міського голови від Соціалістичної партії України Володимиром Гісемом, стверджуючи, що саме ця людина, яка на ділі довела свою мудрість та господарність, свідками чого стали тисячі ужгородців, закарпатців, зможе нарешті навести лад у рідному місті.

За три тижні до виборів Володимир Гісем, знаний серед мешканців міста, перш за все, як директор «Ужгородського коньячного заводу», зустрівся з трудовими колективами Ужгородського аеропорту, «Закарпатмеблі», «Укртелеком», КАТП, провів ряд зустрічей із мешканцями мікрорайонів міста. Спілкувався Володимир Васильович і з творчою інтелігенцією Ужгорода та зі студентами Художнього інституту. Зустрівся, щоб почути їхнє бачення розвитку рідного міста та побажання щодо покращення умов життя.

У п’ятницю, 3 березня, кандидат на посаду Ужгородського міського голови Володимир Гісем та кандидати в депутати Ужгородської міськради від Соціалістичної партії України Петро Кіндюх та Олександр Доктор зустрілися за святковим столом у ЗОШ №1 з жінками — ветеранами освіти.

За цей короткий період, що триває передвиборна кампанія Володимира Гісема, вже можна зробити цікаві висновки. Річ у тім, що зі слів абсолютної більшості людей, із якими зустрічався Володимир Васильович, видно, що вони дуже конструктивно підходять до оцінки ситуації в місті. І, замість впадати у зневіру, вони готові повірити в те, що реально можна цю жахливу ситуацію змінити. На цих зустрічах стало зрозуміло, що люди готові до змін, готові взяти на себе відповідальність і будувати громадянське суспільство.

Звісно, в кожного колективу свої клопоти та потреби, чи то льотчики аеропорту, а чи студенти, але в очах кожної людини була видна готовність до змін. І що цікаво. Скрізь, у який би колектив не пішов Володимир Васильович, скрізь знаходились люди, які знали його особисто: які чи працювали разом із ним, чи звертались до нього по допомогу. І люди ці завжди вдячно його згадували.