Важко сподіватися на благородство під час змагань
Велика невизначеність закінчиться
в Ужгороді через два з половиною тижні, і посаду мера нарешті займе конкретна людина, що витягуватиме місто з боргової ями й економічної кризи. До фінішу залишилося надто мало часу, передвиборна боротьба в розпалі. Можливо, й не така запекла, як дехто очікував, проте в її ході вже викристалізувався ряд цікавих особливостей, на які хотілося б звернути увагу.
ПЕРЕДВИБОРНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Як не прикро, а Ужгороду все-таки не вдалося уникнути брудних технологій. Кілька тижнів “чорний піар” регулярно використовується проти Віктора Погорєлова, недавно сталося вихлюпування “компромату” проти Василя Прокопця. Зрештою, чогось екстраординарного в застосуванні брудних технологій немає (незважаючи навіть на те, що минулі вибори чітко показали — подібні методи дають мінімальний ефект, і той, хто ними захоплювався, набрав чи не найменше голосів). Дивина в іншому — в Ужгороді технологічними прийомами на кшталт листівок із “компроматом”, безкоштовного поширення газет і т.д. займаються представники тих сил, що на словах виступають за чисту й чесну владу і привселюдно обіцяють не використовувати проти суперників “чорного піару”.
Головний аргумент, узятий на озброєння проти В.Погорєлова, — факт його судимості. Нещодавно в Ужгороді навіть провели соцопитування, щоб з’ясувати, скільки городян знають про судимість найбільш рейтингового кандидата (хоча сам В.Погорєлов, котрий юридично вважається несудимим, жодних фактів зі своєї біографії не приховував ні під час минулої кампанії, ні тепер). Такий “наукоємний” підхід свідчить, що теза про судимість В.Погорєлова розвиватиметься й надалі, а те, що порпання в чужій білизні може спричинити йому та його близьким дискомфорт і страждання, просто не береться до уваги. Важко сподіватися на благородство під час змагань, головним призом яких є посада мера обласного центру. Справа, зрештою, не в цьому, а дещо в іншому: не маючи закидів щодо ділових якостей В.Погорєлова, один із “кандидатів від демократичних сил” аж занадто зациклюється на факті його судимості. Тоді як минулі вибори мера засвідчили — найвищий рейтинг серед ужгородців мають якраз ті дві особи, що в минулому мали конфлікт із правоохоронними органами — С.Ратушняк і В.Погорєлов. У цьому контексті на думку спадають слова Н.Шуфрича, котрий після перемоги на Черкащині заявив: “У парламенті з мене глузують — чи дійсно для того, щоб перемогти в Ужгороді, треба мати, як мінімум, одну судимість?” Очевидно, Н.Шуфрич, так само, як і деякі наші теперішні кандидати, не зрозумів прописної істини: не темні плями в минулому є для ужгородців тим критерієм, за яким вони обирали міського голову 31 березня і обиратимуть 8 вересня, а щось інше. Що саме — про це трохи пізніше.
ПІДТРИМКА КАНДИДАТІВ ПОТУЖНИМИ ПОЛІТИЧНИМИ СИЛАМИ
Більшість кандидатів (принаймні тих, хто сподівається на високий результат) встигли заручитися підтримкою потужних політичних сил, про що всюди наголошують і намагаються звести в ранг чи не найнеобхіднішої умови для перемоги. При цьому вони забули про одну дуже суттєву річ — виборці голосують не за ідею, і навіть не за того, хто цю ідею уособлює на найвищому рівні, а за конкретну особу, яка має посісти те чи інше місце (в даному випадку — посаду міського голови). Цю тезу можна підтвердити місцевими, закарпатськими прикладами, однак найяскравіше її ілюструють вибори мера у Львові. Для тих, хто не слідкував за передвиборною кампанією сусідів, коротко наведемо її перебіг. 31 березня у Львові були два основних фаворити. Перший — чинний мер Василь Куйбіда, на підтримку якого привселюдно висловився й закликав голосувати Віктор Ющенко (нагадаємо, що “Наша Україна” набрала на Львівщині 63,8% голосів, а на Закарпатті -36,5%), а згодом і мер Києва Олександр Омельченко. Другий — Любомир Буняк, один із керівників будівництва нафтопроводу “Одеса-Броди”, якого підтримував Блок Юлії Тимошенко (на Львівщині — 17,1%, на Закарпатті — 4,6%). Результати виборів для багатьох аналітиків здалися сенсацією — з великим відривом перемогу здобув Любомир Буняк, котрий мав у Львові репутацію не так політика, як доброго господарника. Однак, якщо розібратися, ніякої сенсації в цьому немає — виборці просто голосували за конкретну особу, а не за ті сили, що за нею стоять, і було б дивним, якби сталося не так, а інакше.
Львівські вибори наочно показали — популярність улюбленця народних мас зовсім не переходить автоматично на його висуванця. Намагання прикритися високим рейтингом політичного лідера свідчить про інше — несамостійність, слабкість і невпевненість у своїх власних силах.
Серед усіх ужгородських кандидатів лише В.Погорєлов є настільки сильною й самодостатньою фігурою, котра може заявити: “Найважливіша підтримка, на яку я розраховую 8 вересня, — це підтримка не з боку потужних політичних сил, а з боку рядових ужгородців”. Така позиція, крім іншого, дає В.Погорєлову ще один суттєвий плюс — можливість однаково співпрацювати на посаді мера з усіма без винятку, навіть ворогуючими політичними силами. Такими, як, наприклад, “Наша Україна” та СДПУ(о). Цього плюса не має жоден із висуванців конкретної політичної сили.
ПЕРЕДВИБОРНІ ПРОГРАМИ КАНДИДАТІВ
Передвиборні програми всіх кандидатів зводяться до кількох основних позицій — наведення ладу в міському господарстві, створення робочих місць та економічне піднесення — тут суттєвої різниці між ними немає. Різниця полягає в іншому — абсолютна більшість програм є пустими гаслами, у їхніх авторів немає ні досвіду, ні потенціалу, щоб втілити свої декларації в життя. Усе-таки бути дрібним підприємцем чи розважати ужгородців гумором — це одне, а керувати обласним центром із його надскладною інфраструктурою, в якій періодично виникають НП, — зовсім інше. З усіх претендентів на посаду мера необхідний досвід і потенціал є лише у Віктора Погорєлова. Він на практиці довів, що вміє організувати роботу й забезпечити людей пристойною зарплатою (під час його керівництва КАТП вантажники й водії отримували в еквіваленті від 100 до 250 доларів щомісяця). Довів, що може діяти холоднокровно й адекватно в складних ситуаціях (організована В.Погорєловим ліквідація наслідків стихії 1998 р. вберегла Ужгород від паводка 2001 р.). В.Погорєлов особисто розробив ряд програм для покращення життєдіяльності міста, серед яких — переведення бюджетних установ на автономне опалення та забезпечення правобережної частини міста артезіанською водою. Інша справа, що йому не дали реалізувати їх, прибравши з мерії.
Саме цей досвід і потенціал, а також конкретні справи, зроблені В.Погорєловим на всіх посадах, які він займав і займає, і є основою його найвищого рейтингу у виборців, тим основним критерієм, за яким ужгородці обиратимуть міського голову 8 вересня.
Ризикну дати прогноз — Віктор Погорєлов не просто виграє вибори, а виграє їх з великим відривом. І якщо він не дозволить втягнути себе в політичні розборки (що до останнього часу успішно вдавалося, незважаючи на всі старання “доброзичливців”) ужгородцям не доведеться довго чекати на конкретні результати роботи новообраного мера. Яролсав Галас