Ющенко й Тимошенко поховали Майдан?

Для початку Ющенко назвав річницю революції "роковинами". А потім вони з Тимошенко влаштували зі своїх виступів справжнісінькі передвиборні дебати!
Хто перший сказав, що річниця Майдану була схожа на ТОЙ Майдан так само, як опудало сокола – на живого птаха, невідомо. Але краще не скажеш.
І це – не лише про рівень та спосіб організації. Хоча цікаво, чи уявляє собі ініціатор свята – президент Віктор Ющенко – масштаб тих стовідсотково кучмістських методів зганяння народу з провінції на Майдан, які були використані чиновниками.



Головне ж у тому, що «річниця Майдану» по факту стала нічим іншим, як елементом виборчих перегонів.



Звісно, дивно було б, якби НСНУ не вирішила зробити річницю таким собі пишним стартом своєї кампанії. На розданих народові свіженьких хустках та дощовиках помаранчевого кольору замість торішнього «Так! Ющенко!» було «Так! Народний Союз Наша Україна». Інші партії теж «просікли фішку», і в результаті на Майдані рябіло в очах від найрізноманітніших партійних знамен (включаючи кілька синьо-білих, носії яких явно відчували себе не в своїй тарілці від того парадоксального факту, що «помаранчеві» просто не звертали на них уваги).



Проте саме логіка передвиборного процесу й зіпсувала все свято. А точніше – той факт, що за цією логікою побудували свої виступи двоє головних дійових осіб шоу – Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко.



«Забійна сила» Тимошенко



Те, що в натовпі були групи, які надто вже організовано вигукували в потрібні моменти «Юля!» - факт. Але таких груп вимагалось не так уже й багато. Коли Тимошенко з’явилась на сцені (кореспонденти І-РЕПОРТЕРА так і не спостерегли моменту перенесення її через Майдан на руках, про що збираються шкодувати всю решту життя), весь натовп просто заревів. Хоча перед цим більшість людей поводила себе, як і годиться звезеним за «рознарядкою» мітингувальникам, без особливого екстазу.



Втім, ті, хто мав щастя чути Тимошенко вживу, звернули увагу, що Юлії Володимирівні було важко «тримати аудиторію». Уявити це майже неможливо, але це правда – аудиторія, схоже, не надто була готова слухати навіть такого яскравого промовця.



В результаті Тимошенко, яка, як завжди, говорила без будь-яких папірців і «від серця», час від часу збивалася – наприклад, у фразі «щоб наше майбутнє не програти» вимовила тверде російське «ґ». Вийшло «майбутнє не про ґрати»…



- Ті люди, що псують нам життя! – казала Тимошенко. Як тут було не згадати про «козлів» Януковича? Хоча, на відміну від Віктора Федоровича, «принцеса революції» пояснила, що має на увазі олігархів, а не добрячу частину «маленьких українців».



Але основною була не форма, а зміст. Саме зі змісту стало очевидним, що ніякого миру в «помаранчевому таборі» не буде – а буде, за прислів’ям, така боротьба за мир…



- Ви що думали? Що 18 тисяч чиновників, які прийшли на всі рівні влади – бездоганні? І прийшли з мрією побудувати для вас справедливе життя? Та ні! - вигукнула Тимошенко на другій хвилині виступу. Це був великий привіт улюбленому твердженню Ющенка про 18 тисяч змінених чиновників. Далі було ще і ще «крутіше».



- Влада розділилася на дві частини. Одна прийшла, щоб почистити те, що вам не подобається. І щоб побудувати те, чого ви очікували. Але була ще друга сила, яка зовсім не збиралася цього робити!



- І ще раз, як колись під час віце-прем’єрства, мене перемогли клани. Тимчасово!



- Якщо відразу не вийшло, то вийде вдруге! І так, що ні нам, ні світу не буде соромно за нашу революцію!



Уже цих трьох фраз було цілком достатньо, щоб сильно роздратувати Ющенка. Скільки би при цьому Тимошенко не твердила, що «хочу спростувати безглузді чутки, ніби Тимошенко десь там проти Ющенка», і «якщо ви десь хоч слово таке почули – воно не може бути почутим!», і навіть «немає ніякої образи, що десь у певний час нас відправили у відставку».



Зрештою, ті ж слова про «другу спробу» Ющенко, дуже ймовірно, зрозумів в тому числі як і погрозу новим Майданом. А він же ж – як стало очевидно за кільканадцять хвилин після виступу Тимошенко – вважає, що торішній Майдан існував тільки заради нього…



Не так, Ющенко!



Появу президента на сцені оголосили двічі. З’явившись, Ющенко почоломкався з усіма присутніми (включаючи Тимошенко). За ним на сцену вийшла вся його родина – від малих дітей до зятя Олексія. Не пустивши на очі Майдану одіозних Порошенка-Мартиненка-Зінченка, глава держави, однак, привів свого не менш неоднозначного сина. За спинами Андрія Ющенка, всуціль помаранчевої Віталіни та її чоловіка височів Віталій Кличко в помаранчевому шалику. Молодші діти в інкубаторському помаранчевому вбранні (від курточок до шапочок) вишикувалися на своєму традиційному місці - перед самим президентом.



Наводити «лажі» з виступу президента України – справа безперспективна. Нахабна неправда про зникнення в Києві бомжів? Про те, що для примирення ветеранів РА та УПА на річницю Перемоги не вистачило «останнього кроку»?! Про процвітання української мови?



Ну не знаємо ми, хто дурить президента, змальовуючи йому абсолютно неправдиву картину світу.



Як і не знаємо, навіщо сам він постійно поєднує слова української мови у найнеприйнятніший спосіб.



«Роковини Майдану». Тобто – з дня смерті? Або «Я вас усіх запрошую взяти участь у посадці калинового гаю на честь кожного українського села, яке у 32-33 роках потерпало від голодомору. Ще одна безперечна перемога – це обретіння мільйонами людей гідності громадянина...». Як взагалі можна казати слова «голодомор» і «перемога» без паузи?



…Коли Ющенко вийшов до мікрофона з грубою пачкою паперу, на якому містилася власноруч ним правлена-переправлена промова, в натовпі почали скандувати «Ю-ля!». І отут президент традиційно вчинив у найгірший спосіб: він побачив шанс і не те що не використав, а «недовикористав» його. Що в політиці ще гірше – ну, як у коханні.



- Я сьогодні гордий тим, що після 12 місяців достойного, красивого цікавого життя ми сьогодні святкуємо перші роковини української свободи! – почав Ющенко. Однак вигуки «Юля!» не змовкали, і він, перервавши заготовлений початок промови, гукнув:



- Шановні друзі! Ну ще раз крикніть «Юля!» - і я готовий виступати!



Майдан заревів. Це був живий Ющенко, а не звична за останні місяці особа з телеекрану!



Він міг би «взяти» аудиторію в цю ж хвилину. Він міг би просто простягнути Тимошенко руку, й Майдан стояв би на голові. Він міг би сказати про надбання Майдану і плани влади, або про загрози Майданові й поразки влади. Це було б усе одно – аби гарно.



Але Ющенко вирішив… образитися.



- Друзі, давайте будемо толерантними. Прийде всьому час… Давайте чесно розберемося в тому, що відбувається без масок і акторства! – сказав він відразу ж після своєї згадки про Тимошенко.



Це була «хана».



Скажи мені, хто твій ворог…



Саме те, що Ющенко казав від себе, і було найцікавішим. Тобто – те, що стосувалося попереднього виступу Тимошенко.



Не будемо спинятись на набридлій усім заочній дискусії між президентом та екс-прем’єром щодо стану економіки України. Зазначимо лише, що слова Ющенка про помилки економічної політики виглядали загадково в контексті його ж заяв про «12 місяців достойного життя» (теж знаковий момент - тобто це життя забезпечував і уряд Януковича?). І можуть бути пояснені лише тим, що перед ним Тимошенко говорила про «абсолютну» відсутність таких помилок за часи її прем’єрства.



А от що вже геть роздратувало президента, так це слова Тимошенко, які ми навмисне не навели в попередньому розділі:



- На парламентських виборах ми обиратимемо практично керівника держави, як канцлера в Німеччині… Сьогодні насаджується тема, що Тимошенко боротиметься з Ющенком. Та це просто пропаганда, яку не повинні слухати! Ющенко не балотуватиметься в прем’єр-міністри! Так, як і всі ми підтримали Віктора Ющенка – так тепер ми мусимо згуртуватися навколо обрання прем’єра…



Оце Ющенка й дістало.



- Це не вибори прем’єра!.. Друзі, перемога на цих виборах – це запорука перемоги на наступних виборах президента!* – зло відрубав президент.



То був момент істини. Особливо якщо ще врахувати, що в своїй промові Ющенко також сказав:



- Та Бог із ним, що приріст ВВП ми мали 6,5 % в січні й за 9 місяців отримали мінус… Бог з ними навіть, з цими кризами – бензиновими, м’ясними, цукровими! Але криза в команді!..**



Це треба було додуматись сказати! А все – від невміння розуміти, що народ перед сценою і Тимошенко на сцені – це зовсім різні аудиторії.



...Очевидно, переможця в непрямих дебатах Ющенко-Тимошенко визначати ще рано (хоча так само очевидно, що дебати в принципі, як розмовний жанр, Ющенко програє «заклятій соратниці» в будь-якому випадку). Головний же наслідок «роковин Майдану» - це фіксація суперечностей між двома «помаранчевими таборами». Хто має вуха – той чує…



Інтернет РЕПОРТЕР