За відродження міста, добробут ужгородців!

Тобто, оплати за тепло- і водопостачання, а також питання розміру квартирної плати. Ваш коментар.



— Знадобилося більше 2-х років, щоб ці питання знайшли легітимне визнання у спеціалістів. Знайшлись усе ж таки — без жодних перебільшень! — мужні люди і в обласній держадміністрації, і в силових структурах краю, які це питання пропрацювали з професійної точки зору. І це вже був не “глас вопиющего в пустыне” голови громадського об’єднання “Місто” Сергія Слободянюка, а думка фахівців своєї справи, підтверджена аналізом, експертизами, розрахунками, яка знайшла своє продовження в пресі, зокрема, в матеріалі прес-служби облдержадміністрації “З вересня 1999-го по березень 2001-го року “Ужгородтеплокомуненерго” незаконно “заробило» на ужгородцях більше 2,5 млн.грн.”.



Практично це було найскладнішим завданням з наказу виборців — навести лад у системі оплати за тепло-, водопостачання і квартирну плату. До того ж оплата за спожиті послуги має бути адекватною якості і кількості поданих тепла і води, а остання ще б мала бути придатною хоча б для приготування їжі. Це стосується і квартирної плати, сплативши яку, ужгородець взамін не отримує нічого, жодних послуг! Але появі авторитетного заключення Державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області (в результаті численних перевірок) передувала напружена робота фахівців громадського об’єднання “Місто”, які зробили попередні висновки.



Починаючи з 1999-го року я особисто декілька разів звертався до Ужгородської міської ради і міськвиконкому, а також до екс-губернатора В.Балоги, та дарма, бо всі мої звернення і заяви останні переводили у площину політики й оцінювали як популізм.Тоді ми з однодумцями розпочали інформувати населення про свавілля у житлово-комунальній сфері міста та про порушення конституційних прав ужгородців.



— В чому саме проявляється свавілля ужгородських житлово-комунальних чиновників?



— Це ціла низка порушень, допущених нинішніми керівниками Ужгорода. Перше з них полягає в обмані споживача, бо коли Вам у магазині зважують півкіло “чогось”, а рахують, як за ціле кіло, і вимагають за це “кіло” гроші, хіба Ви не відчуєте себе обдуреним і ображеним?



Друге порушення — це звернення комунальних структур до судових інстанцій, що є юридичним нонсенсом! Ці позовні заяви на оплату боргу комунальним структурам є необгрунтованими, як я вже зауважував, за собівартістю і якістю наданих послуг. І я вдячний спеціалістам Державної інспекції по контролю за цінами. Бо це дійсно справжні патріоти краю, які стоять на державницьких позиціях!



Наступний крок мав би бути за управлінням у справах захисту прав споживачів. Особливо це стосується якості питної води на правобережній частині міста Ужгорода, яка забезпечується водою з каналу. Справа в тому, що очисні споруди вже не виконують своїх функцій — через технічну непридатність і аварійність. Тому мешканці споживають неякісну воду, що може призвести до хронічних захворювань, масових отруєнь і епідемій.



— А куди ж дивиться міська влада?



— Влада протягом останніх чотирьох років обходила всі гострі кути забезпечення життєдіяльності ужгородців. І це стосується не тільки реконструкції комплексу очисних споруд, але, наприклад, і забезпечення мікрорайону Доманинці питною водою загалом.



Я ж звертався до міської влади з приводу даних питань, бо завезення питної води у бочках і цистернах можливе тільки під час надзвичайних ситуацій або ж військових дій. Проте сьогоднішнє міське керівництво не працює для людей...



— У чому ж Ви вбачаєте вихід з ситуації, що склалася?



— В обранні до Ужгородської міської ради нових людей — ділових, конструктивних, фахівців-професіоналів, які, працюючи в різних сферах, вже довели свою спроможність впливати на загальноміські проблеми.



— Що Ви особисто, Сергій Миколайович, обрали за пріоритет у своїй роботі на наступні чотири роки?



— Відносно вибору пріоритетів. За один із них я обрав роботу в Ужгородській міській раді депутатів. І балотуюся по 32-му виборчому округу з центром у загальноосвітній середній школі №12. Я працював народним депутатом України 13-го скликання і депутатом Закарпатської обласної ради, але, на жаль, повноваження рад вказаних рівнів не дають можливості ефективно вирішувати проблеми місцевого рівня, тобто проблеми людей. Тільки під час знайомства з наболілими питаннями виборчого округу №32, а це — вул. Грушевського і Сечені, я зіткнувся з безліччю проблем — як в освітянських установах, зокрема, ЗОШ №12 і №15, НВК №8, дитячої бібліотеки, що на 8 Березня, так і в питаннях благоустрою цього мікрорайону. Район складний, але вирішення більшості його проблем започаткуємо ще до виборів 31 березня, а згодом вирішимо всі. Ми йдемо в міську раду командою і мої колеги — кандидати у депутати міськради — так само серйозно беруться за вирішення складних завдань вже сьогодні, не годуючи виборця пустими обіцянками. Ужгородська міська рада, її виконавчий комітет — самоврядні органи територіальної громади, які мають свій статус, свої повноваження — де виключно власні, де делеговані, але це їх компетенція.



Я вважаю, що зробив правильний вибір у своїй політичній діяльності, бо хочу працювати безпосередньо для людей. Тим більше, що за 4 роки, що минули від виборів 1998 року, нічого не помінялося на краще. І навіть те, що було з позитиву, втрачено безповоротно. Мені сьогодні навіть не потрібно міняти елементи передвиборчої програми. Бо змінилися тільки технології її виконання, які стали більш сучасними.



Громадське об’єднання “Місто” має конкретну і реальну програму соціально-економічного відродження м.Ужгород. І, головне, має не тільки програму, але й фахівців, які можуть її реалізувати.



— Дякую за розмову. Сергій Романенко