Закарпатці й підкарпатці потоваришували

Польську чисельну делегацію очолював воєвода Підкарпатського воєводства пан Здіслав Сіверский, закарпатську — губернатор. Ініціативу в свої руки відразу взяли закарпатці. У привітальному слові керівник Закарпаття наголосив, що поляки та українці, проживаючи по обидва кордони, мають спільну тисячолітню історію, а ось конкретних економічних, культурних зв’язків по війні між обидвома краями так і не налагоджено. Як з української, так і польської сторін багато точиться розмов про відкриття в районі села Лубня, що на Великоберезнянщині, пункту спрощеного перетину кордону, що було б вигідно обидвом сусідам. Але далі розмов “крига не скресає”. І якщо між нашими державами інколи й виникають непорозуміння, то вони відразу вирішуються. Нині Польща, наголосив голова ОДА, — одна з небагатьох країн, що тісно співпрацює з нашою державою у всіх напрямках діяльності. І це не просто слова, а конретика.



Натомість пан Сіверський подякував закарпатцям за щирий прийом, підкресливши, що він та його команда, як мовиться, обидвома руками голосує “за” пропозиції закарпатців. Але для того, щоб вони ввійшли в конкретну площину, повністю залежить від центральної польської влади.



А допоки такі відносини гальмуються на рівні сеймів і парламентів, закарпатці й підкарпатці сіли супроти один одного за стіл переговорів. Дістали плящину, налили чарчину — губернатор із воєводою, міліціонер із поліцаєм, лісник із лісником, журналіст із журналістом… Так і познайомились! І всі залишились задоволені. Народна дипломатія, здається, інколи більше важить, аніж зустрічі глав держав.