Закарпаття: Як селищний "шериф" розплутує павутиння злочинів у "вертольотному" Дубовому

З огляду на значну відстань від райцентру усередині 90-х років минулого століття, коли закарпатську міліцію очолював Геннадій Москаль, у селищі Дубове на Тячівщині було відкрито відділення міліції.Його працівники обслуговували не тільки гірське селище, але й навколишні населені пункти, зокрема віддалені Усть-Чорну, Лопухово, Руську Мокру, Комсомольське. У них проживають понад 50 тисяч громадян. Це більше, ніж в окремих районах краю. Першим керівником Дубівського відділення міліції став Юрій Руснак. За плечима Юрія Дмитровича на той час було вже майже 20 років служби в ОВС, тривалий час працював тут дільничним. Роботи міліціонерам вистачало.

Кілька років тому Юрій Руснак пішов на заслужений відпочинок, передавши справу своїм молодшим колегам. Тепер тут працюють 12 співробітників міліції. Окрім "шерифів", два оперативники карного розшуку, а також кримінальної міліції у справах неповнолітніх та дозвільної системи. Приємно, що серед людей у погонах є й продовжувач роду Руснаків. Юрій Руснак-молодший, відслуживши строкову у внутрішніх військах, три роки тому став помічником дільничного інспектора. Навчається на юридичному факультеті Закарпатського держуніверситету. Нині лейтенант міліції Юрій Руснак обіймає відповідальну посаду селищного "шерифа"...

Більшість злочинів, якими доводиться займатися дубівським стражам порядку, – це крадіжки. Як правило, злодії рідко залишаються непокараними. Хтось опиняється за гратами, інший обходиться умовним терміном покарання. Та ось напередодні і під час новорічно-різдвяних свят у гірському селищі сталася хвиля крадіжок: потерпали місцеві підприємці. Злодії зухвало обкрадали торговельні точки, яких, до слова, у Дубовому -- понад 50. Та про все по порядку. Першою жертвою крадіїв став 33-річний Василь, власник магазину "Автозапчастини". Прийшовши вранці на роботу, чоловік виявив, що двері, які ведуть у складське приміщення вирвані "з м’ясом". Далі -- більше: розбите скло на вікні з тильного боку будівлі та зірвані грати. Отож саме через нього невідомці пробралися у склад, а вже звідти – в магазин. “Винагородою” для крадіїв за нічні "труди" того разу стали 800 гривень. Напевне, сподобалося, бо через кілька діб "гості" знову навідалися на той же об’єкт. Однак підприємець розбите вікно з тильного боку замінив, обладнавши його міцними гратами. Та зухвальці видалися неабиякими мастаками кримінального "ремесла". Дивним чином видерлися на дах двоповерхової будівлі, у якій, окрім магазину "Автозапчастини, підприємець обладнав і кафе "Мрія". Проявивши неабияку спритність, звідти (на кількаметровій висоті) потрапили на балкон. Перший бар’єр на шляху до своєї мети -- зачинені двері взяли легко, розбивши на них скло. Торговельний зал був відділений ще одними суцільними дверима. Тут довелося попітніти. Однак у кафе чекало розчарування: у касі – тільки дрібні гроші. Отож довелося "брати" ще один бар’єр – виламувати двері, які вели у магазин з автозапчастинами. Але, мабуть, навчений гірким досвідом власник на ніч у касі грошей не залишав. Крадіям довелося вдовольнитися тільки мобільним телефоном. Вранці, ретельно обслідувавши місце скоєння злочину, дубівські міліціонери дійшли висновку, що злодій, напевне, діяв не один. До того ж через невеликий отвір на дверях міг проникнути тільки хтось худорлявої статури, найімовірніше, підліток. В.о. начальника відділення міліції Федір Стойка, уже згадуваний Юрій Руснак та оперуповноважений кримінальної міліції Іван Токар почали встановлювати неповнолітніх, схильних до криміналу...

Злодії тим часом, мабуть, не надто вдоволені повторною вилазкою на один і той же об’єкт, вирішили “ощасливити” інші магазини: благо, їх у селищі достатньо. Черговою жертвою став 32-річний Михайло, власник кафе "Русалочка", де місцеві жителі зі своїми дітками зазвичай полюбляють ласувати морозивом, смачними пудингами та напоями. Виламавши двері з тильного боку, зловмисники проникли усередину, де поцупили гроші та незначну кількість солодощів. Але й, зірвавши непоганий куш, не вгамувалися. Бо вже наступної ночі подалися до магазину "Побутова техніка". Тут теж довелося дертися до вікна на кількаметрову висоту. Використали для цього дошку, приставивши її до стіни будівлі. Далі, розбивши склопакет, "прослизнули" всередину. Поцупили 1130 гривень. Їх ледь не спіткала невдача: раптом спрацювала сигналізація. Отож довелося швидко ретируватися.

Невдовзі під покровом ночі подалися до магазину "Троянда" (всі точки розташовані на вул. Гагаріна). Тут трапився курйоз. Знову, приставивши дошку до стіни, злодій дістався вікна, розбив його і проник на другий поверх. Тут у темряві, підсвічуючи ліхтариком, почав нишпорити по шухлядах, шукаючи гроші. Їх виявилося небагато. Було вже близько півночі, на першому поверсі ще знаходилися продавці, які робили переоблік товару. Вони й зауважили кроки над головою. Коли хтось спробував піднятися на другий поверху, якийсь силует у темряві "рибкою" вилетів через розбите вікно. Знизу почувся грюкіт, шум...

Та, як мовиться, скільки ниточці не витися. Міліціонери вже детально проаналізували поведінку не тільки кожного з місцевих юнців, які вже колись потрапляли у поле зору, але й жителів сусідніх сіл. Звернули увагу й на 16-річного дубівчанина Івана. А здобиччю крадіїв були тільки гроші та мобільний телефон. Саме він і повинен був стати головним доказом. Юрій Руснак з колегами довідалися, що ним користується сестра уже згадуваного Івана. Розробивши низку заходів, міліціонери пролили світло на нічні вилазки злодіїв...

Іван йшов на "ділову" зустріч разом зі сестрою. Несподівано обоє опинилися в оточенні міліціонерів. А коли у шкарпетці сестри виявилася "Нокія", брат понурив голову й зізнався у скоєному...

Дитинство у хлопця було нелегким. Важко повірити, та він вчився у школі тільки два роки. Потім сім’я, де ще дві сестри, якийсь час проживала в російському Кірові. Далі повернулися у Дубове. Батьки зловживали спритним, сиділи без роботи. За словами хлопця, навіть одягу не було, щоби іти в школу. Діти були покинуті напризволяще. Кілька років тому Іван та ще кілька підлітків попалися на крадіжці металу із місцевого заводу. З огляду на вік обійшлося. А напередодні з 13-річним Михайлом вирішили розжитися грошима. Найлегше було вкрасти їх. Іван у деяких торговців підробляв у магазинах, розвантажуючи товар. Отож знав усі тонкощі входів-виходів. Вкрадені гроші витратили у розважальних закладах, що у сусідніх селах та райцентрі.



Михайло ПИСКАЧ, ВЗГ УМВС в Закарпатській області