Гра за правилами

Київський бізнесмен Руслан Демчак, засновник корпорації UBG, переконаний, що його місія – змінювати світ навколо. Задля цього він створив громадську організацію, яка захищає права вкладників фінансових установ. Пане Руслане, Ви побудували багатопрофільну корпорацію, до складу якої входять підприємства будівничої, страхової, банківської галузей та багато інших. Чому Ви вирішили зайнятися громадською діяльністю? Я виокремлюю три рівні громадської свідомості. Перший – коли людина помічає проблеми і винить в цьому оточення, владу. Другий – коли людина розуміє, що все що навколо неї можна змінити. Третій – коли людина розуміє, що змінити має саме вона. І я вважаю, що я той, хто може змінити те, що нас оточує, і я зобов'язаний це зробити. Це моя особиста місія. Не можна обгородитися високим парканом і створити лише для себе комфортні умови життя. У мене ростуть діти, вони ходять до школи, спілкуються з однолітками, і їх не вбережеш від соціальних реалій нашого суспільства. Саме тому я займаю активну громадянську позицію. Всеукраїнська громадська організація «Захисту прав споживачів фінансових послуг» – некомерційна структура, що надає безкоштовні юридичні консультації обшуканим вкладникам банків і кредитних спілок, клієнтам страхових компаній та інших фінансових установ щодо повернення коштів. Щодня до нас звертаються по допомогу близько ста ошуканих клієнтів фінустанов. У такий спосіб я намагаюся захистити власний бізнес від хаосу, який може виникнути від тотальної недовіри до фінансових установ України. Люди мають право на інформацію щодо дії недобросовісних фінансових установ. Для мене важливо, щоб у суспільстві зародилось бажання грати за правилами. Саме тому ми не допомагаємо тим особам, які не хочуть повертати кредити в банк. До речі, Ваш банк зараз видає кредити? Ми видаємо фізособам бланкові кредити до 5 000 євро, для цього достатньо бути власником міжнародної картки Master Card Gold ВАТ «ЕРДЕ БАНК». Гроші зараховуються по телефонному дзвінку. Таким чином, наші клієнти отримують моментальну підтримку у екстрених випадках у будь-якій точці світу. Значно більші кредити ВАТ «ЕРДЕ БАНК» видає юридичним особам на поповнення оборотних коштів. На моє глибоке переконання, зараз іпотечне кредитування, як і взагалі споживче кредитування, – неправильний вектор. Треба кредитувати тих, хто виробляє продукт, а не тих, хто його споживає. І пріоритетними мають бути представники господарських життєпідтримуючих галузей економіки: харчова промисловість, сільське господарство, транспорт, енергетика, комунікації. Розкажіть будь ласка, як Ви розпочали власний бізнес і з яким стартовим капіталом? Ще студентом я почав заробляти. Безумовно, величина стартового капіталу має значення, але не варто його перебільшувати. Завжди допомагає те, що зветься «підприємницькою жилкою». За якими ознаками Ви ідентифікуєте наявність цієї «жилки» в людей? Один із базових показників будь-якої людини – розум. Він залежить від проінформованості. Але є інший показник – тямущість, здатність аналізувати. У різних людей ці показники різняться і можуть не співпадати. Здатність аналізувати наявні ресурси, умови, альтернативи – ось що має бути присутнє у таких людей. А що має зараз зробити Ваш співробітник, щоб Ви надали йому можливість побудувати стрімку кар’єру? Людина може справити на мене враження, якщо вона результативна. Кожна людина – це бізнес-проект. І я бачу, у який варто інвестувати, а в який – ні. У нашій Корпорації є приклади коли за три роки працівники проходили шлях від фахівців до керівників підприємств. За якими критеріями Ви обираєте для своїх компаній топ-менеджерів? Я переоцінив свої критерії обрання керівників. І зараз, коли придивляюся до кандидатів, ставку роблю на інформованих фахівців із високим рівнем емоційного інтелекту. Можна взяти заступника, який реально робитиме всю роботу. А ти можеш взагалі не приходити до офісу, він тебе повністю підмінить. Але ж це глухий кут! Бо саме за таких умов у працівника зароджується природне бажання самостійно контролювати весь процес. Тому я зараз беру заступників за галузевим принципом. Наприклад, мій директор департаменту IT – «суперайтішник», на якого полює весь український кадровий ринок. І так по кожній спеціалізації, чи то виробництво, чи юрисдикція, чи маркетинг. Коли обираєш працівника, треба наймати саме того, якого, як вам здається, ви шукали все життя. Не йдіть із собою на компроміс. Важливо також, щоб топ-менеджер мав високий ступінь емоційного інтелекту. Як Ви оцінюєте ступень емоційного інтелекту? Емоційний інтелект – усвідомлення подій і життєвих ситуацій. Рівень емоційного інтелекту керівника формує атмосферу в колективі, яка виявляється по наступним критеріям: - Гнучкістю, яка визначає, наскільки комфортно почувають себе працівники (підлеглі) в колективі; - Відповідальністю працівників по відношенню до адміністрації; - Відчуттю кожного працівника, що його робота справедливо оцінюється і винагороджується; - Ясністю розуміння своїх задач підлеглими; - Рівень корпоративної культури в конкретному колективі. Це і є компетенції емоційного інтелекту. Якщо їх не видно на співбесіді при прийомі на роботу, вони обов’язково проявляються протягом перших місяців роботи. Якщо керівник може переконувати людей, значить, рівень його емоційного інтелекту достатній для того, щоби керувати ними. І тут він має переходити в іншу площину – мотивації. Кожен керівник повинен вміти за лічені секунди поставити себе на місце підлеглого, подивитися на себе його очима, усвідомити його потяги і бажання, зрозуміти мотивацію, повернутися назад «у себе» і дати людині те, чого вона бажає: «Хочеш заробляти? Прошу. Хочеш розвиватися і вчитися? Будь ласка!». Чи згодні Ви з відомим твердженням, що «лінощі – це рушій прогресу»? В нашому житті, як у джунглях - ледачого просто з’їдають. А про природу мотивації Фрейд уже все сказав до нас! (Сміється) Точніше буде сказати, що рушій прогресу це задоволення потреб. Це три базових бажання: їсти, спати, розмножуватися. Насправді, поняттям ледарства ми інколи підміняємо бажання зупинитися. З цього приводу мені на думку спадають рядки з вірша Германа Гессе: Зупинитися! Бути! Зажевріть теплом! Ось до чого ми прагнем у вічній тривозі. Але прагнення ці – лиш міраж, лиш фантом, Що ніколи не спинять нас у дорозі. Тобто насправді наше бажання відпочити – лише міраж. Це завжди підміна якогось іншого бажання. Є люди, які хочуть відпочити, але через три дні шукають чим себе зайняти новим, бо виникає вакуум зайнятості. Що на Вашу думку, є найкращим показником успішності бізнесу? Сьогодні, я направляю всі сили на розвиток наявних бізнесів по горизонталі. Докладаю зусиль, щоб вивести їх на європейський рівень, аби вони були зрозумілими та цікавими світовим інвесторам. Переконаний: бізнес має право на життя тоді, коли він може продавати у будь-якій точці світу. Звісно, є певні ментальні розбіжності, але за рахунок глобалізації ринків, споживчі інтереси в Україні, Німеччині чи Бразилії зараз не дуже відрізняються. Тож якщо твій продукт уже продається в Росії чи Польщі, це показник успіху. Якщо він продається тільки локально, це бізнес тимчасовий. Отже, моє теперішнє завдання – зробити з «бізнесочків» – бізнеси. Невже Ви маєте намір вийти на IPO? Це вже не модно (Сміється). Криза примусила переоцінити стратегію розвитку бізнесу. Зараз я спостерігаю серію банкрутств саме тих компаній, які свого часу вийшли на IPO. Тому я більше схиляюся до того, щоб залучати портфельних інвесторів, з якими у разі будь-яких форс-мажорів можна сісти за стіл переговорів і домовитись індивідуально. Чи є щось, що заважає Вам приймати правильні рішення? Я не люблю ламати. Завжди шкода відмовлятися від того, на що ти витратив багато часу й ресурсів. У народі це жлобством зветься (Сміється). Я намагаюся зорієнтуватися на ціль. Перекладаю все мовою цифр – так я знаходжу ресурс для самоконтролю. Це і є складова емоційного інтелекту – спроможність керувати своїми емоціями, комплексами, бачити їх. На першому етапі – свої, на другому – чужі. І звісно, потрібно вміти маніпулювати ними. Ви добре вмієте маніпулювати? «Маніпулювати» – погане слово, не люблю його. Але управляти діями людей вмію добре. Розкажіть, у який спосіб Ви впливаєте на співрозмовників під час переговорів? Зробити це досить просто. По-перше, протилежній стороні необхідно дати можливість виговоритися. Це дає матеріал для розуміння справжнього сенсу, що закладений у почутих словах, побачити за ними істинні цінності. Наприклад, особа може говорити, що хоче отримати нижчу ціну. А між рядків потрібно почути: «Я хочу, щоби ви підтвердили мою значущість, адже я можу впливати на прийняття такого важливого рішення! Аби той, хто мене прислав, переконався, що я дуже добре проводжу переговори». Потрібно вміти таке «сканувати». А якщо співрозмовник так само сканує Вас і маніпулює Вашими цінностями? Тоді потрібно вміти запропонувати йому свої псевдоцінності. Так би мовити, видати в ефір не той шифр. Або, якщо це не вдається, просто закритися: «Це ваше право, як хочете...». Насправді я дуже рідко зустрічав сильних перемовників. І, до речі, всі вони були іноземцями. До того ж такі баталії не самоціль. Коли йдеш на переговори, перше, потрібно для себе визначити, про що саме збираєшся домовлятися. Друге, прописати: завдання мінімум та завдання максимум. Третя важлива складова – зона ризику. Потрібно розуміти, що робити, коли партнери не погоджуються на твої умови взагалі. Тобто, що в такому випадку вам говорити і як діяти, краще прописати це для себе, звичайно, до переговорів. А далі – нападати. Виштовхувати в зону ризику співрозмовників. Наприклад, нещодавно ми продавали один бізнес. Нам заплатили 50%, а трохи згодом партнер зателефонував і повідомив, що хоче знижку 100 тис. доларів. А я вже давно «зісканував», що він – людина слова. Тому домовитися з ним було нескладно. Я відповів: «Мені з вами все зрозуміло. Свої висновки я про вас зробив. З вами не можна мати справу, бо ви не дотримуєтеся домовленостей!». Це його мало не вбило. А далі я виштовхую його в зону ризику: «Коли так, я повертаю вам завдаток, а ви мені – бізнес!». Уже за тиждень він приїхав і віддав гроші, не згадуючи ні про яку знижку. Ви коли-небудь втрачаєте самовладання? Звичайно. Я така сама люди, як і всі. Я навчився себе контролювати на роботі. Щодо сім’ї тут складніше. Над цим мені ще треба працювати. Гроші можна втратити, дітей ні. Повернімося до розмови про Вашу громадську організацію. Як налагоджено її роботу? Ми відкрили кол-центр, підібрали штат юристів та аналітиків. Звернувшись до нас за телефоном (044) 501-01-87 ви можете безкоштовно отримати інформацію про те, як діяти в разі виникнення проблем: куди звертатися, які потрібні документи, покроковий алгоритм дій. Крім того, на підставі звернень наших клієнтів ми щомісяця оновлюємо на своєму сайті (www.vgo.com.ua) інформацію щодо фінансових організацій, на діяльність яких отримали скарги. Це так званий «список недовіри» з тих банків, кредитних спілок, страхових компаній, які на сьогоднішній день себе негативно зарекомендували. Цей список формують саме люди, які звертаються до нас по допомогу. На жаль, часто це клієнти не тільки тих проблемних банків, які у всіх на слуху, але є й успішні фінустанови. Тому у цей список я рекомендую заглядати і менеджерам цих фінустанов. Ми передамо їм інформацію по конкретним рекламаціям по їх установам. Це буде безкоштовний контроль якості роботи таких банків, страхових компаній, кредитних союзів. Задача розкрутити маховик економічного росту, щоб вивести замороженні у фінансових організаціях ресурси на український ринок і змусити їх працювати. За правильного адміністрування вони потраплять в економіку. Але вкладники мають бути поінформовані, кому можна передавати в управління свої кошти, а фінансові організації повинні переоцінити свою стратегію – перейти від споживчого кредитування до фінансування виробництва товарів і послуг. Складається враження, що Ви весь час із кимось або чимось змагаєтесь. Чи справді це так? У моєї корпорації місія «10х10» – стати однією із 10 кращих корпорацій України за 10 років. За рівнем активів, відомості на ринку, за престижністю роботи і можливістю самореалізації. Відповідно це є певне змагання, але мирне. Я б радше назвав його самовдосконаленням. Взагалі, змагання – комплекс бути найкращим. А комплексів потрібно позбуватися. Персона Руслан Демчак, засновник корпорації UBG Народився 1974 р. у м. Липовець (Вінницька обл.) Освіта: 1996 р. закінчив Український транспортний університет за спеціальністю «інженер-механік»; 2001 р. – Міжгалузевий інститут управління за спеціальністю «облік та аудит»; 2005 р. – Національну академію державного управління; кандидат наук. Із 2009 р. – докторант Інституту стратегічних досліджень. Тема дисертації: «Реформування системи державного управління соціального захисту населення України». Компанія Корпорація Ukrainian Business Group об'єднує та координує діяльність низки українських компаній фінансового, виробничого та медичного напрямів. До складу корпорації входять: «ЕРДЕ БАНК», медична мережа «Добробут», страхова компанія «Добробут», інвестиційна група «Ініціатива», юридична компанія «Консалтинг Груп», підприємство «Будмеханізація», що спеціалізується на наданні послуг будівельною технікою, промислово-виробничий комплекс «Будівельник», меблева фабрика «Євромарт». Кількість співробітників: 1300 осіб. Оборот за минулий рік: 32 220 306 дол. США Яніна Кудь Business Class (№5 (23), 2010)