Керівник стратегічного департаменту «УДАРу» оплачує послуги стукачів «Ударників»

Споконвіку у всіх організованих поважаючих себе структурах та об’єднаннях існували старі як світ технології своєчасного отримання інформації, яка зазвичай проходить за спинами тих, хто їх очолює. Підслуховування, підглядування, вивідування. Нишпорки завжди користувались попитом, але ніколи не знали поваги. А от посада штатного стукача за гроші - новина у сучасній нишпорській науці, тим більше, якщо це стосується партійної діяльності. Голова Харківської міської організації партії «УДАР» Андрій Адамович зайняв саме таку посаду. Керівник так званого «Стратегічного департаменту партії «УДАР» Ростислав Павленко справно платить за кожний листок компромату на однопартійців, наданого йому Адамовичем, який вже тривалий час тримає руку головного партійного стратега на пульсі стану справ у Харківському регіоні. Адамович вербує «ударівців» з обласної партійної організації, щоб вони збирали компромат і на обласного лідера І.Романенка, ставлення якого до ввіреної йому ділянки останнім часом викликає деякі сумніви у Павленка. Слід також нагадати, що у всі часи по нишпорським законам страждали не замовники, а виконавці. Головне не попастись. Попався, і ти вже не нишпорка, а отже і нікому не потрібен. Якось до Романенка свої шпигунці донесли про надмірну цікавість Адамовича до його деяких справ, про які останній не повинен був знати, тим паче, що Адаменко в, так би мовити, чужий бізнес не ліз, а от така невиправдана увага могла бути пояснена лише в одному випадку. Адамович після візиту до свого «роботодавця» сколихнув справжню бурю в рядах однопартійців і в очах Романенка. Звісно, причини візиту, з метою відвернення підозр, були визначені необхідністю вирішення питань відкриття громадських приймалень у Харькові та ще ряду надтермінових питань. Проте, Романенка, який і сам собаку з’їв на шпигунських іграх, дані пояснення не задовольнили, а Адамович певно втратив повагу серед своїх. Як вже знаємо, нишпорка нікому не потрібна, якщо попалась.