Петро СИМОНЕНКО вивчить питання русинів

24 листопада.2009 року в залі засідань Закарпатської облпрофради відбулася знакова зустріч представників русинських організацій Закарпаття, а також «дітей війни» з носіями найвищої представницької влади – Верховної Ради України. Один із учасників зустрічі, котрих зібралося не менш ніж триста (русини і «діти війни» приблизно рівними частинами), сказав про це красномовно: «Нігда нам у незалежнуй Украйині не было тулько чести, як ныні». Найбільш численно була представлене обласне громадське об’єднання «Русинська Родина» – головами осередків Ужгорода, Виноградова, Іршави, Перечина, Діброви на Тячівщині і, зокрема, Владиславом Сверловичем, Михайлом Волощуком, Іваном Бровді, Іваном Бабинцем, Михайлом Сабадошем, багатьма рядовими членами об’єднання. Серед присутніх – голова «Родини» Василь Лендєл, лідери інших обласних русинських організацій і об’єднань Микола Бурак, Михайло Алмашій, Микола Макара, Ладислав Лецович, Юрій Чорі, Дмитро Поп та інші. Ще перед зустріччю з народними депутатами – представниками Блоку лівих і лівоценристських сил – відбулася нарада. На ній вирішували: кого і за яких умов русини підтримають на виборах Президента України? Для того, щоб виключити будь-яку неузгодженість дій, вирішили створити координаційну раду. До неї ввійшли троє – Василь Лендєл, Микола Бурак і Михайло Алмашій. По завершенні наради до зали увійшли народні депутати і лідери партій: Комуністичної – Петро Симоненко, "Справедливість" – Станіслав Ніколаєнко, "Союз лівих сил" – Василь Волга, СДПУ (о) – Юрій Загородній. Зустріч із народними депутатами тривала близько двох годин. Нардепи висвітлили майже всі питання – як виходити з кризи, як повернути награбоване багатство народові, яким мав би бути алгоритм дій майбутнього Президента, щоб припинилися розкол країни, розбрат. Лідери не торкнулися єдиного питання, відповіді на яке в залі чекали чи не найбільше, – про ставлення до русинів. Тож до слова зголосився заступник голови об’єднання «Русинська Родина», мукачівець, а нині голова празького осередку ЗОГО РР Василь Павук. Він озвучив вимоги, за умови дотримання яких русини стануть на бік того чи іншого кандидата в президенти. Серед таких вимог, насамперед, були дві: 1) офіційне визнання національності «русин»; 2) визнання рішення місцевого референдуму 1991 року з усіма правовими наслідками. Після озвучення русинських вимог кандидат у президенти Петро Симоненко заявив, що йому потрібен час для «вивчення питання». Пообіцяв надіслати письмову відповідь. Багатьом із присутніх здалося, що Петро Миколайович ухилився від прямої відповіді на «русисньке» запитання. Як-не-як, депутат третього і четвертого скликань у Верховній Раді, член ЦК КПУ Іван Мигович свого часу навіть законопроект для парламенту підготував, не одну статтю у офіційних ЗМІ опублікував. Важко повірити в те, що товариш Симоненко не ознайомлювався з законопроектом представника його фракції чи хоча б кількома публікаціями. І все-таки... Можливо, тому запевнень про підтримку представниками корінного народу – закарпатцями – кандидата від Блоку Лівих Сил того дня не прозвучало. Незважаючи на те, що передвиборча програма Симоненка прийшлася до вподоби як щодо її соціальної, так і економічної складових (виступи неодноразово переривалися гарячими аплодисментами), русини вирішили зачекати з остаточними висновками про підтримку. Пояснень довго шукати не треба. Русинам набридло чекати, проламуючи стіну байдужості. Взамін на свою підтримку вони вимагають конкретних дій із боку кандидата в президенти і вважають: час почути їх настав. Того ж дня ввечері відбулася прес-конференція у пряомому ефірі на Закарпатському телеканалі «Тиса-1». Участь узяли Петро Симоненко та інші лідери Блоку – Станіслав Ніколаєнко, Василь Волга, Юрій Загородній. Насамкінець, ще про таку деталь, яка мала місце на зустрічі вдень. Під час виступу з трибуни до русинів зарахував себе головний комуніст Закарпаття Володимир Алексій. Хотілося б вірити: цей факт укупі з бажанням Петра Симоненка «вивчити питання» допоможе послідовникам Маркса-Енгельса-Леніна по-справжньому пройнтися прагненням русинів стати народом. А відтак і допомогти їм швидше втілити його. Василь Чумаль