Енді Уорхол (Андрій Воргол): "Душа моя — русинська!"
"Душа моя — русинська!" — стверджував Енді Уорхол (Андрій Воргол), ім’я якого у другій половині ХХ сторіччя у США називали поряд із такими, як Джон Кеннеді, Мерелін Монро, Елвіс Преслі. Засновник американського поп-арту народився у містечку Меджилабірці, що у Східній Словаччині. Ця територія, незважаючи на її сьогоднішню належність до іншої держави, є історичною землею карпатських русинів. Їхній суцільний етнічний ареал поділив на сегменти Версальський договір. Довершило справу перекроювання кордонів Чехословаччини після Другої світової війни.
 |
| Одна із картин Енді Уорхола (Андрій Воргол). |
Жоден із урядів цих країн не піддавав сумніву, що є така національність — русин. Згідно зі статистикою чехословацького уряду, у 1930 році у східній провінції — Підкарпацькій Русі (тодішня назва Закарпаття) — мешкали 447 тис. русинів. Далеко не таким прихильним було ставлення до автохтонного населення у радянської влади, яка в 1946 році заборонила вживати етнонім. Про те, що населення одним махом було позбавлене самоідентичності, «згадали» лише в останній період горбачовської перебудови, коли послабили ідеологічні лещата.
Після появи на карті незалежної України лідери русинського руху, який швидко сформувався, вже на повен голос заявили про свої права та історичну їх образу. Зокрема, стали вимагати повернення корінним закарпатцям їхньої історичної самоназви. Втім, у цих лідерів знайшлося стільки опонентів, що справа затяглася на роки.
В обговоренні проблем русинства кожна зі сторін наводить свої аргументи. У тих істориків і політиків, для яких національність «русини» є неприпустимою, основним є відсутність у них літературної мови, її «неунормованість». Стверджують, що це — не більше ніж діалект, у якому виразно проступають риси, закономірності української мови. А що лексика й вимова значною мірою різняться — то є результат багаторічної відірваності від ядра українського етносу. Ось на Галичині русини вже давно стали українцями. Що ця справа затяглася в Закарпатті, то через особливості менталітету місцевого населення.
В апологетів русинства є докази на противагу цьому, причому деякі спростувати або проігнорувати складно.
Першим є той, що ця національність офіційно визнана у багатьох країнах, у тому числі й суміжних з Україною, де русини мешкали споконвіку. Там цей етнонім вносять у переписні листи під час переписів. У багатьох країнах, насамперед у США та Канаді, окремо від української існує організована русинська діаспора. Другий аргумент той, що до радянського часу мова, базована на розмовному мовленні русинів, була в офіційному вжитку в державній адміністрації та у шкільництві Чехословаччини. У сучасній Словаччині мову русинів кодифіковано (в 1995 році), нею видаються книги, граматики, у 2006 році захищено першу докторську дисертацію. Ще в першій чверті ХХ століття ця мова унормована й офіційно вживається у сербському краї Воєводина.
Третім і, мабуть, вирішальним аргументом є надання права самим закарпатцям обирати, хто вони — русини чи українці. Це узгоджується з загальноприйнятими світовими стандартами: лише конкретна людина, а не уряд чи хтось інший, має право встановлювати національну ідентичність.
Вирішення досить простого питання вперлося в глухий кут через небажання офіційного Києва визнати згадане засадниче положення, а відтак і право автохтонного населення Закарпаття на самовизначення своєї національної приналежності. Під час першого й поки що єдиного всеукраїнського перепису, незважаючи на прохання лідерів русинських громадських організацій внести у переписні листи назву національності «русин», цього так і не було зроблено. Але за особистими наполяганнями респондентів опитувачі таки записували русинів (як одну із самоназв українців). Таких набралося понад 10 тисяч осіб.
Невнесення назви «русин» у переписні листи керівники русинського руху трактують як обмеження волевиявлення громадян. Стверджують, що справжня чисельність русинів у краї штучно занижена у десятки разів. Через «недемократичність» проведення перепису нині, мовляв, потрібно повторно встановлювати кількість осіб русинської національності. Наполягають на проведенні з цією метою локального опитування в Закарпатті.
Нагадаємо, що обласна рада прийняла протягом останнього часу аж три звернення до Верховної Ради України з проханням офіційного «узаконення» русинів. З такими ж проханнями зверталася й до Президента. Відповіді або не надходили, або були обтічними й нічого не обіцяли.
Побачивши безперспективність такого шляху, русини вустами голови їхньої об’єднавчої асоціації «Сойм», протоієрея Хресто-Воздвиженського собору в Ужгороді о. Димитрія Сидора уточнюють свої вимоги: вони просять про «реєстрацію в Закарпатті національності «підкарпацькі русини». Обрали шлях до визнання — через місцеві ради. Чи вдасться їм реалізувати ці плани, покаже час. Додамо, що рух за визнання русинів в Україні підживлюється з-за кордону. Під егідою Світової ради русинів (до неї входять діячі русинського походження з різних країн, а головує професор Торонтського університету, історик Павло-Роберт Магочій, який має закарпатські корені) створено вже 27 недільних русинських шкіл, видаються книжки для читання і граматики по-русинськи.
Вимоги русинів про їхнє визнання вплетені й у канву рішень міжнародних організацій. Про них згадується у тексті Міжнародної конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації» (CERD/C/UKR/CO/18 від 18 серпня 2006 року). Зокрема, рекомендується державі-учасниці (Україні) вирішити питання про визнання русинів як національної меншини!
Незалежно від того, як вирішують наукові суперечки вчені мужі, як воюють між собою прихильники та вороги русинства в політиці, Україні все одно доведеться відповідати на запитання про причини невизнання нею русинів. Політики змушені рахуватися якщо не зі своїми виборцями, то із закордонним світом. Поки що імідж країни через невирішеність питання, яке бере свій початок ще з періоду сталінізму, не у виграші. Та й ті громадяни, які вважають себе русинами, не найкращої думки про власну державу.
Василь БЕДЗІР, "Україна і світ сьогодні"
Енді Уорхол (Андрій Варгола) — закарпатський Кеннеді
Зображення консерви від екс-закарпатця Ворголи продане за 11,8 мільйона доларів
В московской Третяковке — выставка от короля американского поп-арта, сына эмигрантов из Закарпатья Эндрю Вархолы
UA-Reporter.com
Комментарии
Хулиган
Ворхол никогда не говорил этих слов. Все это досужая выдумка. Он даже не знал такого слова как "русын", по крайней мере никогда его не употреблял. Мама его говорила еще на словацком, но в Америке все говорят на американском (уродливом английском), поэтому к концу жизни начала забывать родной язык. Тем не менее, семья Вохол действительно происходит из местности, где жили русыны. И Енди Уорхол самый знаменитый их представитель, но к русинскому движению не имеющий никакого отношения. Он говорил: "Я человек без корней", а это значит, что пплевать он хотел на землю своих предков. Родился ведь он в США. И картины его говорят о его натуре... подозрительный, въедливый, мстительный, ревнивый. Ужасный человек был этот Уорхол! Зря, в общем, что наши русны избрали его своим символом... Как представителя племени можно вспомянуть, а выпячивать и прикрываться как щитом именем циника, параноика, гомосексуалиста и наркомана - по крайней мере странно... Не находите?
rusnak
Старшие братья Андрия Варголы родились в Карпатской Руси (село Микова), а он уже за океаном. Но на каком языке он разговаривал со своей матерью? На родном. Куда водила его мать по воскресеньям? В церковь. Мать была всегда рядом.
Vanja
Хулиган представил себя как типичный продукт Восточного Варварства Большевиков, которое было основано на невежестве, безпощадности, жаждой к абсолютной власти и циничным пренебрежением основных ценностей цивилизованого общества. В прочем, нельзя исключить, что Хулиган - это "Щирий и Свидомий", который прикрыл себя в подобии "русского фенотипа". В чом невежество этого продукта?
(1)Родители Енди Варгол (мать Юлия Завадска и его отец Андрий Вархола)были русины з Миковей (восточна Словакия), где и сейчас бисидувуть "по нашому" (по русинськи) и не балакають, не розмовляють, и нерозправаю словенски. Мать Енди словацкий язык понимала, но никогда нерозгаваривала словацки потому, что не владела этим языком, как и отец Енди Варгола.
(2)Енди Варгол наплевал на Европу, особенно на такие государства, которых представители, как вождь Сталин, Хрущов, (позже Кравчук) итд. взяли его родину Подкарпатску Русь и варварски уничтожили. Енди Варгол это очень хорошо понимал и поетому говорил "ххх (Я незвидкы)". И за это не Енди Варгол и русины должни стыдится, что варвары с востока взяли русинам родину, но русские и украинцы.
(3) Енди Варгол умер на инфаркт не на ифекцию ВИЛ, хотя в то время уже епидемия ВИЛ была в полном разгаре. Интересно, что Хулиган обеспокоен формой жизни Енди Варгол и не тем, какую "семейную жизнь" вели Т.Г. Шевченко или композитор Чайковский. Епидемия ВИЛ в России и на Украине емеет такую же степень разширения как в Африканских государствах. То, что Кобзарь и Чайковский умерли перед тем как епидемия ВИЛ началась, это совсем не означает, что "семейная жизнь" Кобзаря и Чайковского была лучше чем у Енди Варгол-а.
(4) Гомофобия типична для большевитской азиатской культуры, где жизнь человеческя=0, и поетому мизантропизм описанный Хулиганом характерен для него самого и для его культуры.
(5) Енди Варгол музей в Медзилабирцях - в русинском городе на Словакии, был финансирован из Надации Варгола, семёй Варгола потому, что они считали и считают себя русинами и не словаками или украинцами. Поетому музей не в Братиславе, и не во Львове.
Vanja-ispravlennyj
Хулиган представил себя как типичный продукт Восточного Варварства Большевиков, которое было основано на невежестве, безпощадности, жаждой к абсолютной власти и циничным пренебрежением основных ценностей цивилизованого общества. В прочем, нельзя исключить, что Хулиган - это "Щирий и Свидомий", который прикрыл себя в подобии "русского фенотипа". В чом невежество этого продукта?
(1)Родители Енди Варгол (мать Юлия Завадска и его отец Андрий Вархола)были русины з Миковей (восточная Словакия), где и сейчас бисидувуть "по нашому" (по русинськи) и не балакають, не розмовляють, и нерозправаю словенски. Мать Енди словацкий язык понимала, но никогда неразговаривала словацки потому, что не владела этим языком так, как и отец Енди Варгола не говорил по словацки.
(2)Енди Варгол наплевал на Европу, особенно на такие государства, которых представители, как вождь Сталин, Хрущов, (позже Кравчук) итд. взяли его родину Подкарпатску Русь и варварски уничтожили. Енди Варгол это очень хорошо понимал и поетому говорил "I am from nowhere (Я незвидкы)". И за это не Енди Варгол и русины должни стыдится, что варвары с востока взяли русинам родину, но русские и украинцы.
(3) Енди Варгол умер на инфаркт, не на ифекцию ВИЛ, хотя в то время уже епидемия ВИЛ была в полном разгаре. Интересно, что Хулиган обеспокоен формой жизни Енди Варгол и не тем, какую "семейную жизнь" вели Т.Г. Шевченко или композитор Чайковский. Епидемия ВИЛ в России и на Украине емеет такую же степень разширения как в Африканских государствах. То, что Кобзарь и Чайковский умерли перед тем как епидемия ВИЛ началась, это совсем не означает, что "семейная жизнь" Кобзаря и Чайковского была лучше чем у Енди Варгол-а.
(4) Гомофобия типична для большевитской азиатской культуры, где жизнь человеческя=0, и поетому мизантропизм описанный Хулиганом характерен для него самого и для его культуры.
(5) Енди Варгол музей в Медзилабирцях находитця в русинском городе на Словакии, был финансирован из Надации Варгола, семёй Варгола потому, что они считали и считают себя русинами-американцами и не словаками или украинцами. Поетому музей не находитця в Братиславе или во Львове.
AG
Андрейка Вархола - конечно, не образец для подражания. Как и, например, Мик Джагер или Фредди Меркури. Но то, что он явление (дерьмовой?)современной культуры - у него не отнимешь. Нравится это мне или хулиганам или нет. Что до его принадлежности к русинам - так по логике некоторых воинствующих украинистов и Шевченко, сформировавшегося в Россси, можно вычеркнуть из украинской истории!?
Камуфляжник
Нормальным украинцам и в голову не придёт лезть в чью-то личную жизнь, а политические украинцы перебьются - мы сами решим, как относиться к своему Уорхолу
Янко
Русини суть дуже талановиті люди, окрем материнського русинського язика добре пишуть ай по російськи, англійськи, мадярськи, чеськи, польськи, словацьки и українськи. Хвала Нашму Майвисшому, бо кібо не писали добре англійськи, так комісія в ООН (Ню Йорк) бо никда ся не дізнала о етничнуй елімінаціі (етноцид) РУСИНІВ на Україні.