"Проспектне" сміттєзвалище у центрі Ужгорода, який символізує ворота України в Європу!

Так званий магазинний бум, внаслідок якого стрімко злетіли вгору ціни на квартири перших поверхів "хрущовок" у лівобережній частині обласного центру Закарпаття міста Ужгорода, не оминув і рядову п'ятиповерхівку під №20 на проспекті Свободи. ...Одне за одним помешкання після відповідного євроремонту перетворювалися на торговельні заклади. Кілька років тому гостинно відчинила двері перед відвідувачами і цілодобова аптека. Особливих претензій сусідство фармацевтів у жителів будинку не викликало: усе ж таки не бар чи нічне кафе, голосна музика і завивання п'яних компаній, звідки у нічний час здатні швидко перетворити будь-якого врівноваженого громадянина на пацїєнта психіатрів. Та й при біді (живіт скрутить або голова заболить) завжди можна знайти порятунок у працівниць фармацевтичного закладу.

Тривали подібні ідилічні стосунки жителів багатоповерхівки із новими сусідами приблизно до середини літа поточного року. Саме тоді, як пригадують жильці, в аптеці відбулася якась реконструкція. Кілька днів поспіль серйозні і цілком тверезі люди у спецівках лід пильним наглядом огрядного дядька грюкали чимось по чомусь усередині приміщення. Коли ж, нарешті, гамір стих, робітники з'явилися на подвір'ї багатоповерхівки, куди виходить тил аптеки. Кожен із них тримав у руках по два відра, вщерть заповнені відходами їх бурхливої будівельної діяльності. "Зсипайте он туди! — наказав огрядний дядечко, показуючи пальцем на вільне місце між поштовими скриньками та декоративними кущами. — Завтра приберемо..."

Та минуло оте завтра, за ним — післязавтра, відтак - цілий місяць. Літо красне пробігло, трусить вже листям середина осені. За цей час не раз і не двічі ходили жителі будинку в аптеку, слізно просили прибрати створену, по суті, їхніми ж руками купу сміття. Та от біда: госдашш» закладу на місці зазвичай не було, а от милі трудівниці фармацевтичних прилавків Лише плечима стенали — наше діло, мовляв, мале... А купа збільшувалася, ба, навіть стрімке розросталася. Свій вклад у справу перетворення затишного колись подвір'я на справжнісіньке сміттєзвалище внесли, на жаль, і деякі не надто, скажемо так, обтяжені моральними принципами жителі багатоповерхівки. Що ж, є ще у суспільстві люди, для яких віднести свою сідницю на відстань якихось ста метрів до об лаштованого місця для збирання сміття, та ще й з півкілограмовим пакетом відходів життєдіяльності своєї родини — справа непосильна. От і полетіло на "аптекарську" купу (робилося все це, звісно, темної пори доби) індивідуальне сміття. Наслідки подібного "господарювання", шановний читачу, і зафіксував безпристрасний об'єктив фотокамери...

Та все ж ради справедливості слід відзначити, що провідним "співавтором" усього цього неподобства із самого початку було керівництво ЖРЕР-3. Саме з мовчазної згоди та цілковитого потурання чиновників, у безпосередні службові обов'язки яких входить постійна, пильна турбота про чистоту і порядок на закріпленій території, і змогло утворитися, розквітнути та смердіти безпосередньо під вікнами людей таке собі "проспектне" сміттєзвалище у самісінькому центрі міста, що символізує собою ворота нашої держави у Європу. Нині ж, коли на носі вже зима, сподіваються, мабуть, відповідальні особи ЖРЕР разом з господарями аптеки, що незабаром піде сніг, товстий шар якого надійно сховає під собою кричущі плоди їх безвідповідальності та цинічного ставлення не лише до оточуючого середовища, а й суспільства в цілому...

Олександр МАКІВЧУК, "Відомості міліції", м.Ужгород.
На увесь Ужгород — ...2 сміттєвози!
Африка в центрі Ужгорода
Ужгород: Хата Крайниківського — скраю...
Ужгород: Житлово-комунальне тупцювання на місці