Ярослав Лазар: "За кордоном закрити ЗМІ можуть лише на підставі рішення суду"

В Ужгороді відбулося засідання Карпатського медіа-центру на тему «Свобода слова у виборчому процесі». Закарпатські журналісти разом з Ярославом Лазуром, аспірантом кафедри конституційного права УжНУ обговорили нову редакцію Закону України «Про вибори народних депутатів», яка ставить засоби масової інформації у принципово нові умови в період виборчої кампанії.

На думку Ярослава Лазура, ЗМІ необхідно звернути на дві основні проблеми. По-перше, на заборону журналістам публікувати в процесі висвітлення виборчого процесу оціночні судження, аналітику, коментарі, що однозначно порушує конституційний принцип заборони цензури та обмежує право журналістів на свободу слова. І, по-друге, на нові встановлені законом види відповідальності медійників. Як відомо, в разі порушення вимог законодавства в частині закликів до насильницького повалення конституційного ладу та розповсюдження завідомо неправдивих відомостей про партію або кандидата, зупинити випуск газети, або ж дію ліцензії теле- та радіокомпаніям рішенням можна не лише на підставі рішення суду, але й виборчої комісії. Я.Лазур вважає, що така норма з правової точки зору абсолютно необґрунтовано покладає на виборчі комісії невластиву їм функцію встановлювати юридичний факт поширення неправдивої інформації, яка згідно загальновизнаних основ права є виключним повноваженням судових органів. В той же час ЗМІ не варто поки боятися рішень виборчкомів, оскільки виборчий Закон уповноважує виборчі комісії вносити подання щодо зупинки діяльності ЗМІ саме в порядку передбаченому законодавством про ЗМІ, водночас, до прикладу Закон про пресу, передбачає лише порядок припинення випуску газети, і виключно на підставі рішення засновника або суду. Всі ці неузгодження нормативних, актів, недолугість визначень, безумовно будуть і повинні тлумачитися на користь прав і свобод журналістів. Окрім того, в міжнародній правовій практиці таких прецедентів немає. «За кордоном закрити ЗМІ можуть лише на підставі рішення суду. Інший орган таких повноважень не має», — зазначив Я.Лазур.

Цікавою також виявилася історія прийняття закону про вибори. Період між першим і другим читанням, коли законодавці можуть вносити відповідні зауваження пропозиції тощо, був обмежений, і складав менше ніж гарантовані Регламентом ВРУ мінімальний строк – два тижні. В сесійній залі жодних зауважень стосовно сумнівних обмежень для ЗМІ розглянуто не було. Тобто, якби журналісти самі не підняли питання про захист прав свободи слова, ніхто б не звернув увагу на обмежувальні нововведення.

Виходом з проблемної ситуації є прийняття ще одного законодавчого акту, який би відмінив низку положень нового закону. Можна спостерігати декларування різними політичними силами підтримки ЗМІ, але сподіватися на такий сценарій не доводиться. «Жодних реальних правових механізмів, спрямованих на вирішення проблеми на законодавчому рівні, поки жодна політична сила не застосувала», - стверджує Я.Лазур.
Свобода слова на Закарпатті; міф чи реальність?!
В Ужгороді відкриють Центр європейської інформації
Багатостраждальна "Karpati Igaz so" стала вільною