Післясмак новорічних мандрів... Красу зимових Карпат неможливо описати словами - це треба побачити (ФОТО)

Наш прихильник Yaroslav Radionov на початку року разом із друзями піднявся на Чорногірський хребет, "провідав" Білого Слона і дістався до Несамовитого! Що з цього вийшло, читайте в авторському викладі. І переглядайте чудові фотографії, якими поділився Ярослав!

"Це був перший досвід зимового підйому в гори. Було зрозуміло, що він буде відрізнятися від літнього, але чого саме очікувати було не зрозуміло. Карпати і влітку не відрізняються постійністю. 9 ранку, Дземброня, налаштування на підйом. Хмари затягнули небо і було зрозуміло що потрібно йти вгору, до сонця. Важко пояснити людям, що таке бути над хмарами; стояти на горі, на яку щойно зійшов і бачити, як засніжені вершини зливаються з морем хмар.
Чому обсерваторія на Попі Івані названа Білий слон? Це запитання не давало мені спокою весь перший похід по Чорногірському хребті. І лише цієї зими я все зрозумів. Ця будівля, обліплена товстезним шаром снігу дійсно нагадує великого білого слона. Великого, білого холодного слона. Вночі температура впала до -24, в підвалі обсерваторії було значно тепліше - -10.


Підйом був о 5 ранку. Збори, їжа і вихід ще затемна. -23 і жахливий льодяний вітер, який обпалював шкіру на обличчі, що не була прикрита балаклавою. Ноги провалювалися в сніг (як я мріяв про снігоступи!) і це вимотувало як фізично, так і морально.


Багато думав про те, що змушує людей підійматися в гори, йти вперед і наражатися на складнощі, а інколи і на небезпеку. І все завжди зводиться до однієї простої речі – людської допитливості. Що там далі? Що буде за наступним поворотом? Чи здатен я? Допитливість – це та характерна риса подорожніх, яка відрізняє їх з поміж всієї маси людей. Жага нового може завести дуже далеко.


Маршрут закінчили другого дня на Несамовитому, з нього впали в Заросляк, де на нас вже чекала тепла машина, а далі - теплий дім, ліжко і гарячий душ. (Yaroslav Radionov)