Додати новий коментар

Його тут поважають. От ви бачили колись, щоб на вулиці хтось приставав до ведмедя, ганяв його, відбирав мед? І я не бачив.
"Забронзовів" - то не про наших ведмедей.
Наші бетоніють.
А колись вони збиралися родиною по куткам міста.
На першому фото 60-х скульптура в альпінарії.
На другому - залишки ведмедиці з ведмежатами у Підзамковому парку.
Колись, вже давно, обласна рада приймала на сесії герб краю. Я молодим режисером вів за пультом телевізійного автобуса пряму трансляцію. Яскраво пам'ятаю емоційний виступ депутата від Мукачево медсестри Євгенії Деркач:
- Люди добрі, та де ви виділи у лісі черленого ведмідя?
Певно, коли побачиш, то він може здатися і червоним. Тут головне пам'ятати нашу народну пораду:
- Кить увидиш у лісі ведмідя, нараз треба метати у нього гнуй.
- Тать де я тобі гнуй у лісі найду?
- Як увидиш ведмідя, гнуй ся найде.
Автор Александр Герешко
**
Тамара Швец доповнила:
Такі ми ґазди, лише у себе на подвір'ї, багато було мерів, а ведмідь - один, але дуже важко було його вберегти для своіх дітей як пам'ятку свого дитинства, а тепер будемо йойкати???
***
Друге фото це один з памятників усім міським головам Ужгорода за незалежності України