Кожному гарантується право на свободу думки і слова, але...

Ст. 34 Конституції України проголошує: "Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань".

Зміст свободи думки і слова полягає в тому, що ніхто не може заборонити людині дотримуватися своїх думок, певним чином відображати об'єктивну дійсність у своїх уявленнях та публічно висловлювати ці матеріалізовані в мові відображення, в тому числі, погляди та переконання. Останні можуть при цьому стосуватися будь-яких сфер: зовнішньої політики, державної влади, економічних процесів, освіти і культури, розвитку законодавства тощо. Свобода слова створює значну гарантію громадського контролю над державною владою.
За допомогою законодавства або інших юридичних засобів неможливо дозволити чи заборонити думку як таку, врегулювати процес появи, зміни або ж зникнення думок в індивідуальній свідомості; мислення кожної людини взагалі перебуває поза межами юридичного впливу, якому підвладні лише її фізичні дії, її вчинки. Отже, це стосується не будь-якої думки, а лише тієї, яку вже виражено назовні, об'єктивовано шляхом певної фізичної поведінки. Лише така думка здатна зачіпати інтереси інших учасників суспільного життя, тобто набувати соціального значення. Таким чином, Конституція визначає чітке право людини на вільний вияв своїх думок, зокрема тих, які є поглядами, переконаннями.
Оскільки, крім поглядів та переконань, існують також й інші форми мислення, розглядувана свобода стосується вираження й інших його "продуктів": раціоналізованих почуттів, установок, орієнтацій, концепцій, теорій тощо. Розглядуване право охоплює можливість використання будь-яких засобів вираження думки - як традиційних (усних, письмових, образотворчих тощо), так і сучасно-технічних.
Конституційною гарантією свободи слова, прямо передбаченою ст. 34 Основного Закону, є право кожного "вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір". Це право передбачають також закони України "Про інформацію", "Про науково-технічну інформацію", " Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", "Про рекламу", "Про бібліотеки та бібліотечну справу" та деякі інші.
Здійснення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, відповідно до ч. З ст. 34 Конституції України, може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою:
o запобігання заворушенням чи злочинам;
o для охорони здоров'я населення;
o для захисту репутації або прав інших людей;
o для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно;
o для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Начальник відділу державної реєстрації актів
цивільного стану реєстраційної служби ГУЮ
у Закарпатській області Ельвіра Леско