Модрина зі смерекою породичалась...

- Ліс - це храм природи, її неоціненний дар людині, - розмірковує директор Ужгородського держлісгоспу Іван Васильович Костів. - Але справжній господар має ще й дбати, щоб у цій святині було чисто й затишно, щоб вона вабила до себе красою та доглянутістю. За таким принципом й трудиться колектив держлісгоспу. Господарство у нього чимале: 17 тисяч гектарів лісу, яким опікуються 140 лісників. Директор називає найперших своїх помічників. Михайло Бланяр - лісничий Кам'яницького лісництва, Михайло Куштан - Ужгородського, Михайло Свида - Анталовецького, Володимир Войтович - Великодобронського, Григорій Вербовський - механік. Авторитетна й молодь - Петро Бланяр, Володимир Іванюк, Валентин Гекер - помічники лісничих, Володимир Вербовський - майстер, Василь Кий - головний бухгалтер... Разом із директором побував я в дендропарку "Дубки". Дуби тут кремезні. Лісівники внесли в цю місцину надзвичайно цікаві корективи: посадили понад 200 видів і форм дерев. Вийшла унікальна колекція листяних та хвойних порід. Посадковий матеріал завозили з Криму, знаменитої Софіївки, ботанічних садів словацького Кошице та угорського Нерідьгаза. Дендропарк для ужгородців став найкращим місцем відпочинку. У планах Івана Васильовича - створити тут туристичні маршрути, бо людям, каже, потрібно спілкуватися з природою, тоді вони стають здоровішими і багатшими душею. Ліс належить до першої групи, тобто охоронний. Ніяких тут промислових рубок, хіба що по догляду. Але саме з отими рубками було багато клопоту, бо завелося у Карпатах чимало тих, котрі, з мовчазної згоди влади або заручившись "дозвільними" документами, оголюють карпатські вершини. Накинули вони оком і на старезні буки та дуби Ужгородського держлісгоспу. Довелось його працівникам захищати народне багатство: вони, бувало, з директором тижнями ночували під шатами дерев. І лише ці ліси - єдиного на Закарпатті держлісгоспу, обминула навала нещадної сокири. Оберігаючи те, що мають, в лісгоспі щороку в середньому закладають на невгіддях та виведених із сільськогосподарського обороту землях молоді ліси на 25-30 гектарах. Підходять до справи творчо. Великий ентузіаст лісової справи - лісничий Михайло Свида - запропонував замість ялин висаджувати модрину. Вона - практичніша, продуктивніша. Директор "запросив" із США у Карпати хвойне дерево дугласію. Прижилася. - Я прихильник того, щоб якнайширше у Карпатах запроваджувати цю породу, - каже Іван Костів. - На власному досвіді переконалися, що дугласія утричі продуктивніша від бука, невибаглива, витримує велику вологу, легка й міцна. Не випадково колись з неї виготовляли корабельні щогли. У лісгоспі вже мають двогектарну ділянку посадкового матеріалу дугласії для себе та сусідів. Ужгородський держлісгосп - кращий серед споріднених підприємств не лише на Закарпатті. Його досвід вивчають колеги сусідніх областей. Їдуть сюди й фахівці з далеких країв. Міністр лісокористування та охорони природи Голландії Дірк Масс сказав: - З величезним задоволенням ознайомився з вашими лісами та природою. У порівнянні з Голландією - це фантастика. Надіюся на постійний зв'язок між Закарпаттям і Голландією. Лісоінженер із США Мак Вомссіл: - Я збагатився багатьма ідеями, які використаю у штаті Орегон. Координатор спільного швейцарсько-українського проекту розвитку лісів Закарпаття Еріх Обергоер: - Практичний досвід ужгородців - надзвичайний. До цього залишається лише додати: хай добре буде гарним людям у їх благородній справі.