ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Об’єднання церков буде результатом дії Святого Духа

    21 лютого 2019 четвер
    Картинка користувача uzhgorod.

    Досить цікавою видалася пряма лінія у прес-центрі газети «НЕДІЛЯ» з єпископом, Апостольським Адміністратором Мукачівської греко-католицької єпархії Преосвященним владикою Міланом.

    Преосвященний владика Мілан . фото П. Білецький
    Преосвященний владика Мілан . фото П. Білецький

    Наших читачів, які телефонували, і журналістів обласних ЗМІ, які були присутні на прямій лінії, цікавили питання сплати податків церквою, пенсійне забезпечення священиків, будівництво храмів, трактування церковних термінів та робота спеціальних церковних органів і єпархії в цілому. Торкнулися обговорення і різних глобальних тем – об’єднання церков та протидія роботі різноманітних сект. Нагадаємо, що владика Мілан двічі був удостоєний нагороди регіонального рейтингу «Лідер року» як громадський діяч та внесений до списку 50 найвпливовіших людей Закарпаття



    - Добрий день, телефонує Василь з Ужгорода. Чи ведуться звіти про фінансову діяльність церкви і куди вони здаються?



    - Якщо йдеться про єпархіальне управління, то в нас є головний бухгалтер, який веде всі звіти.



    - Чи платить церква податок на землю?



    - На жаль, церква має дуже мало землі і зараз мусить за неї платити. Це залежить також від місцевого самоврядування. Але цей тягар в першу чергу є доволі обтяжливим для малих церковних громад.



    - Чи знайшли спільну мову священики греко-католицької та православної церков у порозумінні із поділом церковного майна? Адже за нього раніше точилася гостра боротьба?



    - Це досить складний процес: є місця, де дійшли громади компромісу, а є, де й досі тривають конфлікти. А в окремих випадках є судові рішення, які не виконуються.



    - Якщо священнослужителі йдуть на пенсію, то звідки їм виплачується пенсія: з Пенсійного фонду чи у вас є власний церковний пенсійний фонд?



    - На жаль, немає жодних спеціальних фондів і до цього часу священики виходили на пенсію з попередньої роботи, де вони працювали. А в інших випадках їм дістається мінімальна пенсія.





    --------------------------------------------------------------------------------





    - Вас турбує Галина з Мукачева. Скажіть, що стало основним поштовхом у виборі вашого життєвого шляху?



    - Як каже Ісус: «Не ви вибрали Мене, а я вибрав вас». Має бути внутрішній поклик, але, звісно, є й зовнішні обставини, які впливають на людину. Гадаю, великий вплив на мене зробили сім’я, християнське життя моїх батьків. Те внутрішнє покликання, яке я відчував, було підтримано навколишнім сере­довищем.



    - Скільки будується нових греко-католицьких храмів? Неодноразово чула, що греко-католицькі церкви постають за пару місяців, а будівництво православних храмів тягнеться роками. Хто вам допомагає у цьому – влада, прихожани чи закордонні меценати?



    - У нас теж є такі вірники, які стверджують все з точністю до навпаки, що от православні храми будуються швидко, а наші занадто довго. Є храми, де люди дійсно ретельно доклалися до роботи, і вони постали практично за один рік, а є храми, які будуються близько 5 років, але маємо і довгобуди. До прикладу, в Сваляві храм будується вже упродовж 15 років. Все залежить від обставин, від того, як люди стараються, звісно, і від спонсорів. Більшість наших церков залишилися нашим братам православним, тож слушною у цьому питанні була б допомога або з боку православних вірників, або держави. На жаль, воно не вирішується.



    - Але погодьтеся: відновлення греко-католицької церкви прогресує швидкими темпами, багато церков все ж були повернуті...



    - Греко-католицька громада до 1949 року на Закарпатті мала 440 церков, з них 40 було зруйновано. Греко-католикам повернули всього 122 храми, ще 120 було збудовано, але все одно їх не вистачає. На сьогодні маємо 385 відновлених громад, і, звісно, ми вважаємо великою несправедливістю те, що більшість церков нам не повернули. Тому й потрібно їх будувати, бо й досі велика кількість громад не мають місць для молитви. Незважаючи на те, що йде будівництво нових 60 храмів, десь понад 70 церковних громад не мають своїх храмів, і їх потрібно будувати.





    --------------------------------------------------------------------------------





    - Христос Воскрес! Турбує Віра з ужгородської греко-католицької парафії. Хотіла вас спитати на прохання чоловіка, чому у нас у церкві священик на службі постійно говорить «Всіх вас православних християн!», якщо ми греко-католики?



    - Справді, у наших літургійних книгах використовується вислів «всіх вас православних християн». Бо вислів «православна віра» означає правильна віра і нічого поганого це не значить. Навпаки, слово «православний» не вживалося в історії на означення Церкви. Спочатку існували два вислови: католицька церква та православна віра. Тобто людина має належати до католицької церкви і зберігати православну віру, ту віру, яку надали нам Вселенські собори. Після церковного розколу у 1054 році обидві гілки продовжують користуватися цими висловами. Відзначу, що це слово почало дражнити людей, які страждали після 1949 року, і тому священики перестали ним користуватися. Тепер багато є прихильників того, щоб повернути це висловлювання в ужиток. Адже ми є по вірі православні, але належимо до Католицької Вселенської церкви.





    --------------------------------------------------------------------------------





    - Доброго дня, Владико. Телефонують з Ужгорода. Скільки зараз будують греко-католицьких храмів, чи є достатня їх кількість, чи допомагає в цьому вам обласна влада?



    - Наразі йде зведення близько 60 нових храмів. Загалом збудовано 120 храмів, але багато із них потребують ще довершення. На рівні місцевих органів влади відчуваємо деяку допомогу, насамперед на тих місцях, де були конфліктні ситуації. Зокрема, у Тячеві, де завдяки взаємодії влади був врегульований конфлікт в такий спосіб, що міська влада безкоштовно виділила православній громаді землю під будівництво нового храму та пообіцяла 100.000 гривень. Районна влада пообіцяла православним 200.000 гривень. А греко-католики зразу виплатили православним 500.000 тисяч гривень. Наші вірники брали кредити в банку, лише щоб повернути собі свій храм.





    --------------------------------------------------------------------------------





    - Добрий день, телефонує Леся. Бачила, що зараз відбувається потужна реставрація Кафедрального собору. Хочеться знати, що плануєте зробити у колишній університетській бібліотеці?



    - Насамперед хотілося б, щоб уже знайшли достойне місце для університетської бібліотеки і перевезли її. Оскільки дах ламався вже кілька разів, то ми отримали дозвіл на його ремонт. Якщо нам повернуть приміщення, то там розмістяться належні єпархіальні управління, церковний суд, різні церковні комісії, наприклад, у справах молоді, у справах душпастирства, охорони здоров’я, катехетична та літургійна комісії та інші, і музей історії нашої єпархії. Допоки що нам передали єпископську каплицю з кімнатою, єпископську квартиру, підвальні приміщення та горище. Але більша частина приміщення знаходиться ще В УжНУ і слугує бібліотекою.



    - Чим займається церковний суд, якими справами відає?



    - Церковний суд в основному розглядає справи, пов’язані з визнанням недійсності подружжя. В католицькій церкві не існує такого поняття, як розірвання шлюбу. Тому з самого початку суд досліджує укладення даного шлюбу і може визнати певні обставини як такі, що шлюб слід визнати недійсним від самого початку. Після рішення нашого суду справа передається до суду другої інстанції. Ми собі вибрали судом другої інстанції церковний трибунал Івано-Франківської єпархії. Коли вирок нашого суду щодо визнання подружжя недійсним сходиться з вироком суду другої інстанції, тоді людина стає вільною і може повторно укладати церковний шлюб.



    - Чи розглядає церковний суд і інші справи, в тому числі й вчинки священиків?



    - Так, даний суд є загальним задля вирішення усіх церковних проблем.



    - Церква в усі часи опікувалася старими, хворими та немічними. Як іде тепер робота у цьому напрямку?



    - Від початку в християнських церквах була відповідна служба, яка займалася цим питанням. В нашій єпархії до ліквідації церкви 1949 року теж були відповідні структури. В церкві є монаші ордени, які діють і сьогодні, які присвячують своє життя служінню і допомозі немічним, сиротам та хворим. Минулої суботи був у Львові, де в присутності кількох тисяч прихожан була проголошена Блаженною римо-католицька монахиня сестра Марта В’єцка, яка у 1904 році працювала у лікарні в м. Снятин. Вона пожертвувала своїм життям, аби зберегти інше. Коли одна жінка померла від тифу, то потрібно було провести дезінфекцію кімнати, а це мав робити санітар, молодий батько. То Марта у свої 30 років добровільно взяла на себе цю місію, сказала санітару: «Вас ще треба для сім’ї», - і сама провела дезінфекцію, а через два дні у неї виявили тиф. Тепер на її могилу приїздять люди різних конфесій, моляться і їх проблеми вирішуються.



    На даний момент греко-католицька церква, виходячи з наших обмежених можливостей, відкрила будинок для літніх людей в Усть-Чорній. Діє дитбудинок сімейного типу в Королеві на Виноградівщині, де виховуються десять дітей з «важких сімей». Зараз маємо труднощі з повним введенням у дію будинку «Карітас» біля семінарії. В ньому можуть проживати 10-12 старих людей, але він ще не задіяний повністю. Нам потрібна підтримка, бо є проблема утримання цього будинку. Волонтери «Карітас» працюють по домівках в Ужгороді, навідуються до одиноких старших людей, приносять їм обіди. Шукаємо можливості, аби відремонтувати будинок для літніх людей в с. Ратівці, але все впирається в кошти, нам доводиться шукати меценатів. На жаль, у нас благодійництво не підтримується на державному рівні. Потрібно, щоб підприємці, які жертвують кошти на благодійництво, мали б можливість відрахувати їх від своїх податків, як це існує в інших державах. Тим паче, що в нашій державі, у тому числі і в Закарпатті, бракує подібних закладів, де б одинокі перестарілі могли спокійно дожити свою старість.



    - За кордоном освіта в католицьких освітніх закладах вважається престижною. Чи немає задумів створити щось подібне в Україні?



    - Маєте рацію в цьому питанні. До прикладу, сусідня Угорщина, яка теж була соціалістичною державою, тим не менш зуміла зберегти увесь цей час декілька католицьких шкіл та ліцеїв, якими опікувалися католицькі ордени бенедиктинців та францисканців. Цікавим є той факт, що в них навчалися діти багатьох чиновників компартії. Церква у світі має тисячі освітньо-виховних закладів, починаючи з дитсадків і завершуючи університетами. Багато університетів є в Японії, де кількість християн становить менше 1% від загальної чисельності населення країни. Подібні школи не обходяться без державної підтримки, вони не є приватними і визнаються на державному рівні. У нас є бажання, але не бачу таких можливостей.



    - У Конституції записано, що школа відокремлена від церкви, то й офіційно не можна буде отримувати освіту у церковній школі...



    - Це правило вважаю рудиментом, який зберігся з часів Радянського Союзу. До прикладу, Ленін стверджував, що держава і церква – відокремлені. Але насправді у цій сфері працювала купа чиновників, які отримували зарплатню і контролювали кожен крок єпископів та священиків, вирішували, яку церкву закрити, а яку ні. Тобто даний закон не є Святим Письмом і, можливо, Україна дійде такого рівня демократії, коли дозволять створювати конфесійні школи і їх буде визнавати держава.



    - В канун святкування 1020-річчя хрещення Русі багато говорять в ЗМІ про створення на базі УПЦ та Української греко-католицької церкви єдиної помісної церкви. Ваше ставлення до цього і кому така церква буде підпорядковуватися?



    - Гадаю, що про це більше говорять окремі політики, аніж церковні ієрархи. Зрозуміло, є бажання, аби християнська церква була єдина. Але це не залежить від якихось ювілеїв, це залежить від навернення нашого серця. Але коли є занадто багато упереджень один до одного - мови про єдність не може бути. Насамперед нам потрібно пізнавати один одного і виявити більше таких фактів, які нас об’єднують, ніж такі, що нас роз’єднують. На жаль, є певні люди, які намагаються створювати на цьому шляху різні бар’єри і штучні розділи. На єдність потрібно працювати, починаючи від себе, потрібно любити свого ближнього. Потрібно любити не лише своїх ближніх, а як проголошував Христос - любити і своїх ворогів. Коли ми підемо шляхом, який нам вказує Євангеліє, то буде будуватися єдність. Коли вона прийде? Це знає Господь, але, напевно, вона не буде результатом дій політиків, але дії Святого Духа.



    Пряму лінію відслідковував Роман СЕНИШИН




    Рейтинг: 

    Пунктів: -1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору
    Загрузка...

    Похожие новости