По-ударному попрацювали на дорозі природоохоронці, механізатори і домогосподарки Закарпаття

На Міжгірщині громадським методом проводились роботи на впорядкуванні дорожнього полотна протяжністю майже 400 м п. до Свободи.

Так склалося, що на фініші нинішнього трудового року на території населених пунктів Син.-Полянської сільської ради повним ходом вирує господарське життя. Благо, що цьому сприяє чудова погода золотої осені в краї. Краяни, чиї оселі видніються на піднебесних пагорбах, подекуди на висоті більше 1200 м над рівнем моря, готуються до приходу “білих мух” на власних обійстях, заготовляють паливо, продукти на зиму. Бо ж ніхто не відає, якою буде вона і чи вдасться спуститись взимку в село…

А ось сільський голова однойменного зі сільрадою населеного пункту Юрій Горват одразу після виборів по-справжньому перейнявся будівництвом дороги до присілка Перенизь і села Свобода. Тим паче, що на деякий час вивільнилась потужна техніка в НПП “Синевир” і очільник знаної на теренах природоохоронної установи Микола Дербак пообіцяв допомогти технікою і паливо-мастильними матеріалами.

З огляду на це, а також соціальні потреби жителів присілка Перенизь та продовження зйомок художньої стрічки в цій зимовій місцині , Юрій Іванович і подбав про будівництво дороги у цей дивний за красою куток. Його у цій справі активно підтримав депутат сільської ради Федір Калинич, який особистим прикладом зумів зорганізувати жителів навколишніх окрестів на прискорення темпів будівельних робіт.

Тож не дивно, що у проведенні громадських будівельних робіт на дорозі до Перенизі по-ударному попрацювали як водії нацпарку Василь Ковач та Іван Спаський, керманич фронтального автонавантажувача Михайло Тільняк, так і жителі піднебесних плато Володимир Лучин, Юрій Нірода і навіть домогосподарки Павлина Калинич, Олена Біланин, Оксана Корнута та інші.

Буквально за кілька днів було виконано дорожні роботи на понад 400-метровому відрізку колишньої лісової стежки. Тепер і взимку сюди навіть легковиком доберуться кіношники для зйомок кінострічки-оповіді про долю двох братів-горян. До речі, це буде п’ята документально-публіцистична і художня кінострічка, знята на Синевирському озері, в дивоокрестах Синевирської Поляни та Свободи. Настільки митцям з Ужгорода, Львова та Києва припав до вподоби цей чудовий куточок Міжгірщини.

Активністю відзначились всі: природоохоронці, механізатори і навіть домогосподаркиГромадським методом проводились роботи і на впорядкуванні дорожнього полотна, протяжністю майже 400 м п. до Свободи. Нагальна потреба в ремонті дороги щоразу постає після інтенсивних дощів, інших опадів, які ніби формуються в цих грибних місцях. Механізатор з нацпарку Іван Савка настільки уміло виконував будроботи, що свободівцям довелось тільки де-не-де підправити дорожнє полотно, вирівняти гравійне покриття. Про інше сільський голова поки що не думає. Юрія Івановича більше турбує можливість прискорення робіт з реконструкції вуличного освітлення в самій Синевирській Поляні, ремонт асфальтівки в селі, благоустрій дороги до підніжжя перлини Українських Карпат – Синевирського озера. Бо ж нещодавно Синевирська Поляна поповнилась ще одним туроб‘єктом. А саме, в розвитку тут туризму і рекреації, розвої природоохоронної справи сільський голова Юрій Горват і Заслужений природоохоронець України Микола Дербак вбачають забезпечення подальшого соціально-економічного розвитку, покращення добробуту горян як Синевирської Поляни, так і Тереблянщини в цілому.

Крім цього, не перестає думати, як до кінця поточного року встановити залізобетонний шляхопровід через потік Товчка. Вірніше, де віднайти кошти на придбання будматеріалів, а односільчани, як завше, охоче візьмуть участь у проведенні громадських робіт. Позаяк на території органу місцевого самоврядування все робиться для них, задоволення їх соціальних потреб, що, безумовно, сприяє підвищенню добробуту краян.

Отак за об‘єднання інтересів у цій справі керівництва сільської ради на чолі з Юрієм Горватом та НПП “Синевир” – Миколою Дербаком, народжуються ділові ініціативи, які успішно втілюються в життя. Ці керівники, як справжні газди, добре розуміють, що соціальна спрямованість їх господарської діяльності скерована тільки на благо горян. Тож хай і надалі множаться їх трудові здобутки!

Василь БЕЛЕНЬ